Анастасія Сарафанова

І знов купаємось в промінні...
Ми загубили серед ночі
Коштовне знайдене каміння…
Чи зазирнеш ти страху в очі?
Разом зі мною, неодмінно,
ти проживеш оті хвилини.
За руку знов тримай незмінно,
І знову заспані хмарини
Біжать за нами...
Стій ...

Старі колії загубилися в заплутаних лісових стежках. Збираю росяні зірочки на холодному нічному небі, ховаючись серед поля втомлених диких маків. Вони проростають прямісінько з людських сердець, палаючи пломенистим вогнем. Обпалюють мої руки холодом ...

Лиш дай свою руку… Біжи за мною, купаючи ноги в бурштиновій росі, у тиху безхмарну ніч…

 Утечемо від усього світу, десь там, на вулицях покинутих будинків, знайдемо свої тіні…

 Загубимося серед власних снів, шукаючи ту ж мить…

 Будемо бігти ...

Kоханий друже дитинства! Привіт!
Чи пам'ятаєш теплі ночі з запахом соняшникового поля, де ми згубили свої кращі сни? Серед зірок збирали дикі маки?.. У світлі ліхтарів спалили себе, щоб відродитися потім із попелу липневих вінків. Твої картини, ...

Час: ХХІ століття. Війна все ще триває…

ХХІ століття... Війна між світами.

Космічний попіл у полоні диму намагається схопити світло-багряне зарево думок. Волосся кольору вранішньої зірки переливається, ховаючись у гротескній обкладинці. На ...

Краплі дощу повільно стікають шибкою старого вікна. Уже холодна кава стоїть на запиленому столі. У кожній краплинці чорно-білий космос, що зливається з тінню падаючих зірок. Почуття змішалися з ними в старій склянці. Чи будемо знову, загорнуті в ...

Невагомість,
Стій ! Я кажу: не йди !
Ти в душі моїй
і в думках завжди. ...

У  грайливих, але зовсім не дитячих блискучих очах відбивається багряна заграва золотавого сонця. Воно втомилося від нескінченного живого шуму міста, яке, давно позбавлене мрії, поволі перетворюється на гнітючу руїну. Кам'яною бруківкою  легко ...

Почався дощ... Холодні нещадні краплі впивалися голками в тіло самотнього кота, який вдивлявся в сіру безкрайність неба. Подерті до крові вуха, вирвана жмутами шерсть, перебита ще багато років тому лапа... І ці великі мрійницькі очі маленького ...

Свобода... Її багатогранні різнобарвні відтінки, потрапляючи у свідомість лише один єдиний раз,  лишаються там назавжди, відтіняючи кожен день нашого життя. Але чи не є це ілюзією, яка, разом із солодкими нотками щастя потрапляє в кров і потім ...

Тихенько й ніжно за спиною ти відчуєш ледь помітне дихання. Воно  наповнене якимось незвичним холодом, пронизує тіло, прошиває тоненькою ниточкою емоцій твоє гаряче серце, яке несміливо здригається з кожним подихом.

Ти впізнаєш ці обійми з ...

Ти чуєш? Цей солодкий смак гірких емоцій наповнює твоє серце по вінця, ніби келих вином. За ці неймовірні відчуття ти платиш гарячими сльозами. І ось черговий раз знову сидиш на краю тієї самої прірви. З кожною  хвилиною її чаруюча темрява огортає ...

Тримай мене, не відпускай!
Кохай, немов останній раз,
І тут, і зараз, і весь час!»
Ти обіцяв...Ти чуєш? Стій!
"Не йди!"- прошу тебе я знов,
Не забирай солодких мрій,
Не убивай мою любов!..
Ти не послухав… Ти пішов!?
Вдома зосталась я сама… ...

У місті мрій
Зустріну глибину твоїх очей
Таких чуттєвих, майже непрозорих.
Проходячи повз інших всіх людей,
Спіймаю погляд, милий і знайомий…
І враз обличчя знову спалахне
Сором'язливим кольором багряним,
Сердечко швидко битися почне
Цікавим ...