Євгенія Семенова

Йшла Марічка по водичку,
Щоб умити своє личко.
Зазирнула в глиб криниці -
І не стало молодиці.
Де пропала та дівчина,
Що ті очі — мов краплини,
А вуста — то цвіт троянди,
Голос — пісенька лаванди?
А Марічка під водою
Не зустрілася з бідою, ...

Півкроку до палкої осені, а на серці лише зараз скресла крига. Кажуть, ріки під льодом не замерзають, а моя душа майже весь рік закута в льодяні обійми. Та й гори здаються нижчими, ніж їх малює уява. Прірва... Падаю вниз, щоб знову злетіти. У сотий ...

Золотом вкриті світанки,
Кава зі смаком дощу.
Шепче мій ранок на ґанку:
«Тихо, тебе не пущу!..»
Листя жовтаве, промокле
Вкрило зелені думки.
Дихає ніжно імлою
Сонце, закуте в віки.
Мрії розбіглись шалено
І зістрибнули з гори,
Впали на небо ...

Холодно в безкінечному мороці буття. Загорнулася в місячну ковдру. Зірвала з неба зірки й сховала в собі. Байдуже, що космос тепер пустує. Ще вчора вітер помер в ароматі літнього степу, а вже сьогодні вирує в артеріях, виграє на кларнеті дивовижної ...

Коли Доля поставить вибір між життям і смертю на терези, коли секунди розчиняться між золотом дня й мороком ночі, коли серце застигне в очікуванні наступного удару (який може зовсім не відбутися...), лише тоді кожен з нас, без винятку, неодмінно ...

Вона підкрадається з-за спини, розсипаючи конфеті й смішинки довкола. Панночка Радість у вафельному капелюсі з ананасовою начинкою та мармеладними стрічками, уплетеними в коси. Повітря вмить просочується ванільним ароматом її парфумів, а світ ...

Райдуга в очах, а на обличчі – карнавали фарб. Кров у венах пульсує в такт зі свіжою мелодією барв. Атласна стрічка на зап’ясті, у долоні – тисячі дрібниць, і всі на згадку про щасливі кадри, увіковічені на плівці пам’яті. У кишені пензлі ...

Забилася в куток. Змучилася. Втомилася. Задихаюся, сидячи в полі серед зів’ялих квітів, покритих солоною росою з грозових хмар, що оселилися в моїх очах. Для напівмертвих рослин краплини перетворюються в еліксир, що дарує життя, але для мене...
...

Я хапала музу за хвіст, а ти просила зануритися в реалії, бо мистецтвом не поласуєш морозною зимньою годиною. Я розкидала звабливі зорі й фарбувала в золото рум’яну зелень довкола, а ти стверджувала, що ми не впливаємо на закони природи. Я прала ...

Словесні барви, тихі й мовчазні,
Про щось шепочуть вірному поету.
Вони, наповнені безмежністю краси,
Дарують незрівнянні почуття сюжету.
Рожева ніжність хмарок-баранців,
Червона пристрасть аромату саду,
Смарагдовість пророслої трави
Та срібне ...

Шоста ранку. Розчинна кава без цукру й тости з сиром. А потім питання перед дзеркалом: «Куди ж поділася талія?»

Ранковий душ, маска для обличчя, ультрамариновим фарбую нігті. Потрібно ж хоч якось привести себе до ладу?

Тональний крем, ...

Лазурні хвилі обіймають волошкове полотно неба. Ультрамаринові плями на простирадлі безодні розчиняються між рік пухкої солодкої вати. 

По теплих піщаних берегах тендітно ступає дівчина Літо. Прозорість води потопає в барвінкових очах, що ...

Мотор, мов живий лакей, допомагає кулісам розсунутися, а шелест полотен відбивається від цементно-бетонних стін лаштунків та вертається назад (глядач ще не повинен нічого чути!). Щілина між шарами важкої багряної тканини щосекунди зростає – й ось ...

Шоста ранку. Вагон потяга наповнений гомоном людей та запахом свіжого молока. Це вже з першим поглядом сонця бабусі встигли з’їздити на ринок на площі неподалік від міського вокзалу та везуть додому онукам смаколики. Розглядаю мальовничі, такі ...