Поезія

Птахи співочі, надії
(дороги, дороги, дороги)
Золото-степ зеленіє,
Юності бідні небоги.

Чи то вітер, чи рев
(я себе запитаю)
Буду битись як лев,
не зазнаю одчаю.

Свіжий подих життя
(зелений, червоний, білий)
Не шукаю я укриття.
Я ...

Має свій колір кожен листочок,
Форму і запах – то осені почерк.
Я на прогулянці лист підніму,
Між сторінками книжок покладу
І випадково пізніше знайду.
Серед зими або влітку – не знаю,
Але я осінь оцю пригадаю.
Клен, під яким я листок цей ...

За тужним усміхом осіннім
Бреду і щулюся від сонця.
На чатах дня – небес склепіння,
А я пірнаю в нього… Сон це?

Прожогом крила розпростерши,
Над сивим лісом зависаю.
І мовби зараз, мовби вперше
Секрети осені читаю.

У голих арабесках ...

Ув осені удосталь кольорів.
Мені ж бракує слів,
Коли я бал спостерігаю цей казковий.
Ось вітер сипле листячко жовтеньке
І обриває кіски у берізки.
А онде мідний дуб, як дід старезний,
Насипав купи листя величезні.
Соромиться дівочий виноград, ...

Зима, зимонька, зима
Зовсім засніжила,
Загралася зима,
Землю забілила.

Золотокоса занадилася,
Зимівна здивувалася:
З засніжених зупинок
Замки збудувалися.

Землячки затягнули
Зимою запаски,
Зрання зібравшись
Зробили зав'язки.
...

Що ж це за квітка така чарівна?
Гарна, квітуча та ще й ізціляє.
Вкриває квітками ґрунту гектари,
Фотомоделлю побути встигає.
А той цвіт, що бузком віддає!
Теплі думки із собою несе.
Гарні виходять букети з тобою,
А ти, лавандо, скоріш ...

Прекрасна, вродлива калина.
Ростеш ти в садку при долині.
Свої китиці ніжно даруєш
Голодним пташкам в сніжні зими.
Цілющим чаєм напуваєш,
Недугу ти ураз знімаєш.
Славімо тебе, о калино!
Неймовірні твої намистини.

Символ України,
жіночності, краси й тендітності.
Яскраво-червоними ягідками
палає здалеку.
Зростає біля українських дворів,
вже стала атрибутом нашого житла.
Полюбляють її українці,
насаджують біля садиб своїх.
Велике благородне листя, ...

Всі розмовляють – я кричу!
Мости шалені скам’яніли,
І плачу знову досхочу.
А льоду все не тануть брили…
Вірші пишу, та лиш молю
Того, у кого вже не вірю…
Гадав, що я таки зроблю,
Але, здається, просто мрію.
Всі розмовляють – я кричу.
Думки ...

Чому так пусто в мене в грудях?
Чому так тяжко на душі?
Себе покажеш… Не на людях…
Бо ти неначе в марищі…
У всіх питання на питанні:
Чого? А як ти? Допомогти?
А серце в ритуальнім вбранні
Уже не хоче стукати…
Іде вже п’ята пора року,
А ти ...

Чи помічаєш ти шалений штиль,
Що мовчки проголошує неволю?
Його побачиш ти за сотню миль,
За поглядом, що не дає спокою.
Подвійне дно у того корабля,
А паруси не ловлять знову вітер.
І то вже не краватка, а змія…
Для крику вже не вистачає ...

Тобі не пишуть, а ти й не чекаєш
Уже і день, і вчора цілу ніч.
Не думаєш, не плачеш, не тікаєш.
Бракує полотну згасання свіч.
Нехай горить ця повінь у вогні!
Нехай пориви вітру не вщухають!
Чому?! Чому так боляче мені?!
Такого люди з масками ...

Трава від усіх захворювань,
Рослина загадкова й багато назв народних має,
В Україні впродовж літа скрізь розцвітає:
у лісах, у чагарниках, на схилах, край доріг і на узліссях.
Я красеня зустрів в саду серед шовковиць,
Коли знімав він жовту ...

Величні гори вечір вкрив.
Стих шелест листя в кронах.
Пташиний спів у лісі змовк.
Вже й ти спочинеш скоро.

Über allen Gipfeln
ist Ruh,
in allen Wipfeln
spürest du
kaum einen Hauch.
Die Vöglein schweigen im Walde.
Warte nur, balde ...