Проза

Нарешті закінчення шостого класу. Усі підсумкові роботи написані, крім однієї. І та одна найважча – з ... з… історії! Ми боялися не стільки предмету, скільки нашу вчительку – Марію Олегівну Картоплину. Від цього прізвища всі заходилися сміхом і ...

Я народився, коли на комп'ютері ще був Windows XP. Батьки кажуть, що мої перші слова були такими: «Мамо, де пробіл?». 

У 3 роки навчився включати планшет швидше, ніж мама знаходить ключі. У 5 років пройшов гру, де треба було клікати на квіточки.  ...

Одного весняного дня я прийшов до ліцею в чудовому настрої. День починався ідеально: сонце світило, друзі жартували, навіть контрольних не передбачалося. Але все змінилося, коли Артем нагадав, що сьогодні в нашого класу змагання з 6-Н з фізкультури. ...

 Був звичайний вівторок, третій урок – математика. Алла Михайлівна вже приготувалася намалювати на дошці черговий “трикутник розпачу”, як раптом виявилося: крейди немає. Зовсім. Навіть найменшої крихти. 

– Хто черговий? – суворо запитала ...

Я Настя, мені 11 років. Навчаюся в найкращому ліцеї Полтави. Живу разом із батьками: мамою Мариною, яка є головним контролером порядку в нашій сім’ї, та татом Сергієм, який за все це платить. А вдома в нас є справжній звіринець: ...

Заходиш до королівства лісу – і миттєво відчуваєш зовсім інше повітря: свіжість переплелася з холодом і запахом вологого торішнього листя. Через кілька кроків тебе збиває з ніг солодкий медовий аромат. Робиш вдих, потім ще один і ще ...

Живу і словами дихаю... 

Іноді пошепки, 

крізь пальців тремтіння іноді. 

Наосліп свій пульс я шукаю 

у просторі,  

що для вічності став  

виміром.  

Слова – це не одяг, 

що можна змінити 
...

Вона сидить на узбережжі моря, на прохолодному піску. За морем вже сідає яскравий місяць, і на зміну йому сходить сонце. Тепле, яскраве і витончене. Вода приємно прохолодна, і сама хвилюється.
Світає...
Дівчина заворожено спостерігає. Легкий ...

Наскрізно прошита сяйвом висхідного світила. Воно резонує зі сплетінням сонця, що притулилося у міжреберʼї та гріє нутро снігового листопаду.

Уповільнення.

Слово, що мріє крилами забуття. Розтікання.

Умиротворення.

Липкий голос ...

Афоризм «Бери вершину — і матимеш середину» дуже близький мені. Вважаю, що він не просто про цілі — про ставлення до життя. Якщо хочеш досягти чогось великого, потрібно не боятися мріяти, ризикувати й викладатися на максимум. 

Займаюся спортом, ...

«Хочу спати!» - були мої єдині думки, коли прокинувся  рано-вранці. 

- Мааамо, сьогодні субота? – запитав я. 

- Так, я дуже здивувалася, що ти так рано встав! Молодець! 

- Та який там молодець, у суботу встати так рано може тільки такий, як ...

Тарас Шевченко... Письменник, що пережив свій час, що передбачив майбутнє...  

"Огонь запеклих не пече", – писав він у поемі “Гамалія” про козацьку мужність. Але ці слова звучать актуально й сьогодні, ...

Ландшафти міст наклалися на риси твого лиця. Обличчя ввібрало зрізи будинків і картатість архітектури. Пейзаж приховує порух зіниць, а портрет – церковні шпилі. Вулиці міст блукають хвилями твого волосся, поки написи зі стін татуюються між моїх ...

Коли ворог ступив на нашу землю, світ перевернувся й для мене. Клята війна знищила тисячі життів. І продовжує нищити... Проходжу  майданом Незалежності в Києві чи Каштановою алеєю в Полтаві, а серце розривається від болю. Тисячі прапорців майорять ...