Проза

Ми біжимо темними вулицями нашого маленького міста. У лице нестримно віє вітер молодості, кохання із перчинкою та… майбутніх змін.

Через мить роз’їдемося. Я – на північ, ти – на схід. Рівноприскорено віддаляємося одне від одного. Та чи так само ...

Сніг... Такий м'який і, незважаючи на звичний холод, теплий. Теплий, затишний і привабливий. Як бажання…

Сніжинки, утілюючи в життя безкінечне море оригінальних форм та кольорів, уособлюють наші мрії та жадання.

Синій сніг – бажання ...

Закінчується морозна зима… Природа скидає з себе білосніжну ковдру, а сонечко гріє теплішим промінням. Прокидається все! Не тільки рослини, а й люди. Настрій одразу покращується, бо всі ми чекали тепла. Чекали, коли нарешті не будемо вдягати на себе ...

Ніч… Навколо тиша, ліс та синявий сніг. Місяць засліплює, і вже здається, що весь світ навколо змінився. Синьоока красуня Зима наближається до мене. Промовляє щось по-сніжному й зникає. Але я встигла загадати бажання! У ту ж мить біля мене ...

Кольори стають монотонними та чорно-білими, немов у фільмі з Чапліном, проте без веселощів. Звуки перетворюються на шум, і ти чуєш лише уривки фраз.

У цей момент короткого людського життя усвідомлюєш, що все це вже набридло, а нічим новим, ...

На сонечку сніг переливається то білим, то синім кольором. То взагалі діамантами виблискує. Дивишся на цю дивовижну красу – і поринаєш у світ мрій, спогадів… 

Чарівна синь снігу пробуджує фантастичні бажання, в які ти заглиблюєшся, як в пухкий ...

Ранок. Сонце. Аромати кави. Усмішка. І ти…

Сором’язливі фіранки до останнього моменту ховають нас від настання неминучої буденності, сповненої клопотів, зіпсованих нервів і надокучливих дедлайнів. А так би хотілося затриматися тут, з тобою, ще ...

Ой не звикайте до чудес —

Дивуйтесь їм, дивуйтесь!

Вадим Шефнер

Подивіться у вікно. Що бачите? Я на власні очі спостерігаю казку. Неймовірною магією поєднуються мороз на вулиці й тепло в серці, проста білизнá снігу й невимовна ...

Зима дивує... І це справді так! Виходиш на вулицю у двадцятиградусний мороз, але світить сонце, яке підіймає тобі настрій. Виблискує білосніжний хрусткий сніг, що аж сліпить очі, дерева ошатно вбрані в пухнасті шуби. 

Поглянь-но!  Сидить на ...

Ми боїмося тіней нашого минулого, майбутнього, теперішнього. І, здавалося б, опівдні вони мають майже зникнути, але нікуди не діваються. Тіні там, під ногами, можете думати, що ми їх топчемо. Але хіба ж це правда? Невже ви можете втекти від власної ...

Гримнула, падаючи, чайна ложка, якою перемішували  швидкорозчинну каву. Гра слів. Шурхіт пакетика, звук наповненої чашки. Є такий? Чим же вона наповнена? Сумом? Радістю? Тривогою? Для когось – бридка вода ледь коричневого кольору, а іншому – ...

Спогади мають присмак… Вимріяна вистава першої закоханості зачепилась у пам’яті червоною помадою... Норовлива схилилася до твоєї щоки, скорилася, але не звикла до вибриків. Чуєш співанки Черемошу? 

Болісна розлука смакувала березневим снігом і ...

Я щоразу шукаю тебе. Іду на твій весняний запах кучерявого волосся, яке закручене, неначе золоте колосся. Іду на твій голос, який бринить, як той струмочок, де ми зустрічалися. Кожної днини йду на місця, де бачила твій силует. Навіть коли снишся, ...

Зима – чудна пора. Щороку вона показує якусь свою нову грань. 

Коли зима злиться – вдаряють сильні морози й усе навкруги покривається льодом або починається завірюха. А от коли вона сумна й плаче – ідуть дощі, з бурульок капають сльози, сніг з ...