Проза

Нестерпний звук доноситься луною до моїх вух. Це була остання станція на несправних рейках потяга  «Спільне життя». Скільки разів ти йшов і вертався? Найжахливіше те, що я застрягла в кімнаті надії, а ти вимкнув ледь жевріюче світло, залишивши ...

Вулицею бігли дві тіні, відбиваючи ритми шаленого мегаполісу. Вона зробила реверанс, він вклонився, а їхні астральні тіла здійнялися у вихор танцю. На стінах міської лікарні поєдналися два хореографічні стилі: балет та степ. Дівчині виповнилося ...

Ось і добігає кінця цей нелегкий рік. Ще один рік нашого життя. Ми подорослішали, кожен набрався певного досвіду. Хтось став старшим, хтось старішим, а для когось життя тільки-тільки почалося. У будь-якому разі цей рік, як і кожен, по-своєму ...

Приємно познайомитися, я – Дзеркало. Тобто, це не ім'я, а, швидше, моє покликання. Насправді мене звати Белль, але мало хто так називає… Лише моя Настуня. Але сьогодні не про це, на жаль, а про моє життя. Яке не таке ідеальне, як я, але все-таки ...

Ранок. Подув ледь-ледь холодний вітерець, що наче пошепки промовляв про прихід осені. 

Мов витонченим пензликом змальоване, листя дерев почало перетворюватися й розфарбовуватися в золотаві та багряні відтінки. Узбіччя доріг всипало жолудями й ...

Ми живемо в сучасному світі, де книгу можна легко замінити технікою й читати улюблені твори з моніторів та екранів. Та це не про мене. Я надаю перевагу класичному вигляду паперової книги в палітурці. Чому? Зараз розповім.

Коли в першому класі я ...

Я, на перший погляд, звичайна фарфорова ваза, але це не зовсім так! Звісно, я надзвичайно гарна, на моєму животику намальовано ромашки й маки на знак того, що це не просто ваза для якихось-там штучних рослин, а для живих квітів. 

Мене вважають ...

Теплий погляд медових очей, а я знову гашу цигарки об зап’ястя. Обіцяю, на цей раз востаннє, бо твоя рука на ньому - це єдине живе місце. Павутина плететься по всьому тілу, намотуючи кокон на душу. А ти саме той шовкопряд, що годує на вечерю ...

Уявіть себе не моєму місці… Хоча б на один день… 

Я шафа в старовинному готелі Використовують мене не дуже часто. Зазвичай люди, які відвідують наш готель, не кладуть багато речей до мого сховку, тож наразі мене здебільшого використовують як ...

Люблю рожевий колір. Настільки люблю, що іноді навіть намагаюся бачити все в рожевих окулярах. І мій найкращий друг чудово про це знає. Він помічає усе: від малесеньких дрібниць, що здатні принести мені радість, до найнезначнішої зміни в моєму ...

Нещодавно на моєму столі з’явився новий мешканець – неоново-рожевий фламінго Павлуша. Звичайно, ви могли подумати що це якась наліпка, картинка чи іграшка, але ні. Він – незвичайний світильник у моїй кімнаті. За ці кілька днів, поки Павлуша зі мною, ...

Кожного року мене охоплює холодний сум. Листопад... Здається це всього лише назва певного періоду осені, яку ми кожного дня протягом місяця бачимо на календарі, але скільки всього ховається за цим словом. Природа починає поспіхом готуватися до ...

Осінь – мальовнича пора року… Опадає листя, пейзажі поступово змінюються. Вона немов жар-птиця: махне одним крилом – дме сильний вітер, махне іншим – уже й листя опало. 

Щоразу спостерігаю, як листя, закручене у вихор, спускається додолу. Це ...

Аеропорт. Дивлюся вслід літаку, що відлітає в манливу нескінченність. У голові крутяться слова однієї з пісень Alt-J: "Рlease don't go, I love you so..." І думки: "А чи справді це кінець? Дійсно крапка? Безповоротно?"

Перед очима пролітають ...