Проза

Список категорій

Час

Час... Спішить, і сам не знає куди. Нікого не чекає. Малює на вікні візерунки, нашептані долею на вушко. Сипле пісок надії крізь пальці. Кружляє в танго з потаємними думками. Видряпує дивакуваті послання на скелі. Ночами відвідує найпотаємніші сни. ...

читати далі

Люблю мандри

Що спонукає людину, ризикуючи життям, підніматися на велетенські гори над моторошним урвищем, занурюватися в темні глибини океану, здійматися на повітряній кулі; затамувавши подих, спостерігати за гуркітливим водоспадом? Цікавість, жага до пізнання ...

читати далі

А це лише осінь

Обличчя... Лише гіпсовий відбиток на пригніченому тлі землі. Бурхливий океан впав у тьмяні очі, а порцеляновими щоками стікають солоні ріки. Чорні, бо туш розмазується. Чаклунка Нічниця зіткала волосся з хвостів найяскравіших падаючих зірок. Хтось ...

читати далі

Не про чорний

Жовтий… Мені завжди говорить моя «Хрещена фея» , щоб я вилазила на сонце. Згодна, там тепліше, але настирно сиджу в тіні під жовтавим соняхом. І ні, не з полотна Ван Гога.
В очі впадає залитий небесним золотом степ. У нього точно палають щоки від ...

читати далі

Монолог божевільного

Я дописав своє життя на папері й поставив останню крапку. Тепер моя душа поєднається з твоєю, люба Жар-птице. Зірки не сяють поодинці, це аксіома.
Моя юність-молодість пролетіла дзвоном замість вітру в порожніх чотирьох стінах. Лиш інколи ...

читати далі

М’який знак мого вечора

Автор: Юхим Кащенко
Це було одного осіннього дня. Як завжди, уранці мусив іти в ліцей, після уроків – на курси англійської мови. Потім досить довга путь додому… Повернуся пізно, а тут ще й задали багацько домашнього завдання. Знову залишиться ...

читати далі

Люблю мандри

Мандри, подорожі, просто прогулянки вулицями рідного міста. Напівголі дерева деінде ще із зеленим листям. Будівлі, які на перший погляд не здаються такими привабливими. Скупчення пухнастих хмаринок утворюють небачені раніше форми, а чарівний захід ...

читати далі

З чого зіткане щастя?

«З чого зіткане щастя?» – досить неоднозначне питання. Для кожної людини воно різне й по-своєму особливе. Хтось бачить його в зелених папірцях із великою кількістю нулів, а хтось – в усмішці коханої людини.

На мою думку, щастя – це стан душі, ...

читати далі

М’який знак мого вечора

Відкидаюся на спинку стільця, заплющую очі, вслухаючись у шум машин за вікном. Не люблю я вечори. Вони оголюють ті думки, що вдень ховалися за музикою, яка без упину грала в пошарпаних часом навушниках, за щирими усмішками й дружніми обіймами.
Та й ...

читати далі

М’який знак мого вечора

Автор: Павло Білокінь
Що таке дружба? Приятелювання – це м’який знак. У момент зустрічі з товаришем світ стає кращим. Усі проблеми забуваються, а негаразди пом’якшуються.
Повертаючись додому після футбольної гри, я зустрів давнього друга, з яким ...

читати далі

А…

Уявіть яскравий спалах вогню, що, освітлюючи все навколо, раптово стовпом підноситься вгору й за мить згасає. Мабуть, це порівняння буде найближчим до того голосного, наляканого, здивованого, чіткого й неочікуваного «а-а-а». Крик вилітає з ...

читати далі

Осінь малює свої акварелі

Осінь. З одного боку настільки чарівна й неповторна, а з іншого – така похмура й засмучена… Ніби малює особливі, по-своєму дивовижні акварелі. Одним дотиком озолочує парки та ліси, а іншим – сумно проводить по небу, так що й хмари ніби плачуть…
Так ...

читати далі

Мій м’який день

Сьогодні був якийсь дивний день, який плавно перейшов у дивний вечір.
Удень я привітала свого папужку з днем народження й подарувала маленьку м'якеньку іграшку для птахів. Потім прийшов брат і просто так подарував маленького м'якенького ведмедика. ...

читати далі

Мій казковий кумир

Скільки на світі казкових персонажів? Людина навіть уявити собі не може. Але пригадаймо хоча б найвідомішого, на якого вже з нетерпінням чекають діти.
Цей персонаж - мій казковий кумир та справжній меценат, добродій, про котрого знає увесь світ: ...

читати далі