Твори з тегом: intermezzo

Після вибуху наднової зірки серед децильйонів у неосяжній степені атомів тільки маленька групка з них через мільярди років, подолавши відстань у сотні світлових років, зустрінеться в неповторному й досі загадковому сполученні молекул — у вигляді ...

У тяжкі будні, коли пил і гамір міста наступають мені на горло, я розгортаю фотоальбом і повертаюся в найщасливіші моменти життя: тепле, заціловане сонцем літо, табір, гори, дитинство, прогулянки з друзями, подорожі, останній дзвоник і численні ...

Моє Intermezzo – це гра. Від тяжких проявів буденності допоможе тільки вона. І вигуки: “Виходь уже! Почалося!” Ейфорія від перемоги й щастя від прогресу. Це і є моє Intermezzo.

Друзі, однокласники, кохана. Вони є невід’ємною частиною мого ...

Як приємно опинитися серед засніжених ялинок на  висоті приблизно дві тисячі метрів над рівнем моря. Щоразу коли лишаюся віч-на-віч із зачарованою зимою природою, довго спостерігаю за красою гір, за хмарами, які пливуть небом  і, ніби ватяні, ...

Складаю почорнілі крила до купи всілякого мотлоху. І кого намагалася надурити? Міллю поточені, поламані, а я вперто силуюся злетіти хоч би на одному. Та не стати мені тією загадковою дев’ятою планетою, бо кожен другий заплямовує пір’я ворожістю, а ...

Невже я повністю вичерпала себе? Невже все ж дійшла до межі? Хіба в 15 років можна не бачити краси? Коли я взагалі востаннє з нею зустрічалася? Коли востаннє щиро сміялася, забувши про обов'язки? Невже сіра грудка одноманітних егоїстів, які ...

Знову не можу заснути. Щось важке й масивне впало на мозок і тисне нещадно, не даючи спокою.

Я втомилася. Втомилася від думок. Вони густим вологим туманом огорнули свідомість, блокуючи здоровий глузд і маленькими білими блискавками тримаючи ...

Інтермецо – щось буденне, на мою думку. Тому сьогодні я не буду розповідати про параметри або степеневі функції, адже набагато цікавіше писати про щось прекрасне, створене для насолоди. Ні, не мамині пиріжки та навіть не бабусині млинці. Про них ми ...

Дихаючи свіжим повітрям, нюхом не відчуваючи жодної душі поряд, вмикаю улюблену музику в навушниках та гуляю ранком... літнім... прохолодним...
Це десь.... шоста година! Ні! Я прокинувся ще раніше, щоб наодинці з сонцем підняти його в небо.
На ...

Зморознілі шибки, на місто насуває важка сіра хмара диму, магістралі переповнені машинами, навколо тебе темп, за яким мусиш встигати. Хочеш стати успішним? Треба працювати не покладаючи рук.

Спробую віднайти в гучному мегаполісі свій відбиток. ...

Не маючи часу на буденність людського життя, блукаю стежинами емоцій. Саме вони є головним тягарем у моєму житті. Де-не-де зустрічаю радість: «Привіт! Як я щаслива тебе знову бачити». Упродовж подорожі змінюю курс, бо не дають моєму літаку набрати ...

Зимовий сніг із кожною хвилиною все більше й більше ховав у крижаних обіймах машини, паркани різнокольорових будинків та маленькі вулички, які й весною ледве розгледиш.

Здавалося, незайманими залишилися лише люди, але й ті, загорнувшись у ковдру, ...

У моїм іntermezzo завжди пахне затишною ковдрою миті, яка огортає серце. Сіра буденщина, мов кайдани, стає все важчою з кожним днем. Тернистим шляхом ідучи, не помічаю, як плине час і люди, поспішаючи в невідоме, назавжди зникають.
Та тільки ...

Кіт… Саме його мені найлегше вважати винуватцем кожного неспокійного сну. Його гострі кігтики впиваються в тіло, наче лезо, пробуджують тебе о будь-якій годині. Кожну ніч я відчуваю глибокий подих чи необережний рух свого улюбленця. Якщо не ...