Твори з тегом: мрії

Коли ворог ступив на нашу землю, світ перевернувся й для мене. Клята війна знищила тисячі життів. І продовжує нищити... Проходжу  майданом Незалежності в Києві чи Каштановою алеєю в Полтаві, а серце розривається від болю. Тисячі прапорців майорять ...

Я хочу бути унікальною, тією кольоровою мишкою з однойменного вірша Ліни Костенко. Хочу заряджати яскравістю, надихати. Але чи потрібен талант? Чи це можна в собі виховати?

Звичайно!

Коли ти починаєш бути генератором ідей, знаходяться ...

Кожна людина від народження є кольоровою мишкою.  У нас є особлива зовнішність, неповторний характер та власна родзинка. Але з віком дехто хоче підлаштуватися під нав’язані нам рамки. Мати певну зовнішність, висловлювати тільки “правильні” думки та ...

– А ти загадуєш бажання? Ну, такі, щоб від них серце стискалося й подих перехоплювало у, здавалося б, найневигідніший час?

– Я припинила це робити після того, як зорі від мене відвернулися. Як була малою, просила в них зберегти життя моїй хворій ...

Уночі до мене приходять… мрії. Вони нагадують зграйку різнокольорових птахів. Кружляють і обсідають мене як велике дерево. Частину із них я добре знаю, але щоразу з’являються нові й незвичайні.

Іноді вони здаються маленькими горобчиками, які ...

За горами й полями, на березі Лазурного моря було колись одне королівство. Жили тут найщасливіші люди, усім вони були задоволені. Король з королевою цінували свій народ, вони мудро правили царством. Королівство було надзвичайно багате горами, ...

Знаєш, аналізуючи історію й заглядаючи в майбутнє, роблю висновок, що нездійсненність приваблює. Натомість, замість планування та усвідомлення мрій, значна частина твого суспільства обирає хаос та безлад у мисленні. Саме через цю какофонію думок ...

Марко жив у чудовому місті Сонячне на березі синього моря. Його край славився соковитими та смачними кавунами. Сім’ю мав невеличку, але дуже дружну: тато, мама та бабуся. Хлопець ходив у восьмий клас, мав багато друзів, любив купатися в морі й ...

Жила собі дівчинка. Немовби звичайнісінька собі дитина. Батьки звали її Ясиною, тобто Сонечком. Вона зовні й схожа була на нього. Мала біляве волосся та великі блакитні, як небо, очі. А на обличчі червонів рум’янець, й усмішка сяяла завжди весела та ...

Я дивлюсь вдалину,
А там небо нічне.
І здається мені,
Що воно золоте.
Приглушене світло
Ліхтарі віддають,
Хмари блукають,
Немов в космос пливуть.
Вони ваблять мене
З ними летіти,
Але я намагаюсь
Цього не хотіти.
Піддалася я все ж таки ...

Тимофій Романченко

 У повітрі відчувається святковий та ароматний запах хвої – це пишно вбрані ялинки чимчикують в оселі. По заплутаних вулицях блукають тисячі розкішних сніжинок, розносячи навкруги різдвяний настрій. 

Сидячи в теплому домі, з ...

Йдемо ми в далечінь
(веселі, радісні, щасливі).
По тернях, пагорбах, низинах:
усміхнені – поборемо.

Позаду місяць поспішає
(суворий, злісний, егоїст).
Когось шукає, знищить хоче,
моторний, світить ліхтарем.

Стеляться під нами зорі ...

Час – незворотний. Тримайся
За кожну піщинку надії.
Знайдеш ти в ній щире ненастя
Або ж нездійсненну мрію.

Вони і страшні, і тернисті
(Дороги, дороги, дороги).
Але ти візьми й порозвінчуй
Ті міфи, підтверджені Богом.

Багряність ...

Птахи співочі, надії
(дороги, дороги, дороги)
Золото-степ зеленіє,
Юності бідні небоги.

Чи то вітер, чи рев
(я себе запитаю)
Буду битись як лев,
не зазнаю одчаю.

Свіжий подих життя
(зелений, червоний, білий)
Не шукаю я укриття.
Я ...