Твори з тегом: життя

Дні!

Який це музей дрібниць!
Євген Плужник

Історії, які конче мають бути почуті, розказують пошепки на чужому балконі. Узявши дозвіл, я вас проведу в те, як правильно спільнотворити простір. Як дисклеймер попереджую: після подібного хочеться ...

У мене є брат Богдан. Він часто робить дурниці… 

Це було одного теплого літнього дня. Богдану не сиділося на місці: він шукав собі пригод. Замість того, щоб допомогти близьким, вирішив розібрати дідусів старий мотоцикл. Йому хотілося дістати ...

Прошу, молися за мене усім богам. Я не до кінця впевнена в тому, що робимо. Виводь моє ім’я кінчиком язика. Перекладай на будь-яку мову. Твої молитви підточують дуло мого пера, я з більшою впевненістю готова писати. Так, не забудь передати Господу ...

Ми зі смертю граємо в карти: туз на двійку лягає вправно. Каже мені: «Нащо продовжуєш шукати варіанти? Я вже все про тебе знаю». Я ж мовчу зі стриманим виглядом, позираю уважно у віяло. Хай там як — ще козирятиму. Не здаватимусь бабі без бійні. Вона ...

Як там буде, мій світанковий заходе? Усе життя останнім часом — бісовий оксюморон. Боятися кожного звуку. Зітхати. Ти скажи, там хоча б є шанс на… Добре-добре, мовчу.

Хочеться знову вдягати чорні й довгі панчохи. Якщо губи — то однозначно в ...

Дівчинко. Занадто доросла як для війни й занадто маленька для світу. Я долюблю тебе за всіх, хто не наважився любити. Я цілуватиму твої заплакані очі, сподіваючись випити з них увесь чорноморський басейн, видобути всю кам’яну сіль. Прийматиму тебе ...

Кажуть, якщо люди далеко, їх об‘єднує небо… Тоді в нас із вами — міжгалактичний зв’язок. Розумію, чого зупиняюся під кожною хмаринкою: мабуть, чекаю на ваш дзвінок… Нам уже стільки всього випало пережити — нанюхалися смерті й ...

Автор: Тетяна Манько
Кожна людина неповторна, немає на планеті однакових. І коли це усвідомлюєш, то стає так самотньо! Адже хочеться, щоб тебе розуміли, розділяли думки та вподобання. А як такої людини не знаходжу, то здається, що краще залишатися ...

Чи легко бути білою вороною? Напевно, ні. Бути не таким, як усі, вирізнятися з-поміж інших не завжди легко. Лише 30 років тому в нашій країні відрізнятися від інших було не скільки не гарно, скільки заборонено. 

Мій тато завжди ненавидів СРСР і ...

Коли я була маленькою, ходила до знайомих у гості. У їхньому будинку “жили” іграшкові собаки-роботи, які слухалися й виконували всі команди, ніби справжні собаки! Тоді це мене дивувало, а я ловила себе на думці: “Навіщо взагалі заводити справжніх ...

Раніше я не замислювалася над цим питанням. Усі слова про «білих ворон» були сказані у творах письменників і розглядалися мною як прикрість, з якою ніколи не зіткнуся. Але ця війна поставила й мене перед цією проблемою суспільства, бо я потрапила в ...

Чи можуть штучні квіти замінити живі? Чи можуть несправжні, нещирі, покірні люди, тобто "штучні", бути такими ж незбагненними, пронизливими й сонячними, як справжня людина в духовному сенсі. 

Справді, штучні квіти, неначе "штучні" люди, вони ...

Автор: Євгеній Паровченко

Усі живемо із янголами на плечах. З нашими охоронцями, вартовими.

 Ідемо з ними з початку до кінця життя. Будь-куди – з янголом! Супроводжує нас Господняя свіча. Чи то обходисвіт, чи праведна людина – ангел завжди з ...

День за днем темно-сірі, наче ті листки старого дерева, що росте при дорозі,  жалюзі ховають наші душі від світу…

І вогник довіри, крапелька надії,  як той останній вагон,  що завертає в невідомість,   ще живе в серці…