Твори з тегом: життя

Розгорнулась земля, наче книжка
Б. – І. Антонич
Кожен день ми починаємо писати нову сторінку нашої книги, завертати на не звіданий для нас шлях. Наче юні дослідники, прагнемо до нового та кращого. Так само, як і Богдан-Ігор Антонич. Від початку ...

Місто - величезний залізний звір, що притягує до себе допитливих мандрівників із холодним серцем, які ще не чітко визначилися зі способом життя. Село та його ніжна краса створені для людей із чутливою душею, справжніх поціновувачів природи, що ...

Важно не погодитися з думкою, що людина — неймовірна істота, вінець творіння, що завжди обирає власний життєвий шлях. Але як не потонути в океані егоцентричності й не проміняти неповторне на сто ерзаців у собі?
По-перше, ніколи не варто знецінювати ...

Місто забирає душу з усього живого. Плити багатоповерхівок висмоктують людське, перетворюючи тепле серце на залізну птаху, якій обрізають крила й намагаються не чути, не бачити її страждань.
Місто переховує у своїх кутках холодних роботів – ...

Тік-так, тік-так. Годинник вистукує ритми серця. Дін-дон, дін-дон. Північ змінює події. Розділяє на до і після. 

Птахи принесли пошту під розчинене вікно в мій світ. Конверт. А в ньому - два квитки. На автобус маршрутом «Народження - смерть». 
...

Здається ж, люди, все у них людське,
Але душа ще з дерева не злізла
Ліна Костенко

Душа — це маленька дитина, і кожен із нас виховує її індивідуально. Важко не погодитися з думкою, що саме інтелектуальний розвиток допомагає внутрішньому світу ...

Я дописав своє життя на папері й поставив останню крапку. Тепер моя душа поєднається з твоєю, люба Жар-птице. Зірки не сяють поодинці, це аксіома.
Моя юність-молодість пролетіла дзвоном замість вітру в порожніх чотирьох стінах. Лиш інколи ...

Я намалюю тобі на асфальті кульбабові візерунки. На парашуті перелетимо через десятки перламутрових морів, долаючи шторми, і приземлимося десь біля фіалкових хмар. Там, де сонце пахне згорілим ще вчора гадючим болем.

Розірву сталеві дроти клітки, ...

Цілковита темрява обіймає тіло й думки.
Недопитий келих червоного напівсолодкого
Сліпить в очі зіркою.
Вглядаюся крізь водоспад ув обличчя в дзеркалі.
Бог чи Диявол поцілував у чоло?
Смерть чи Життя перетягне на свій бік?
Наводжу дуло на ...

Так, часто ми не помічаємо деталей. Нерідко важливі речі називаємо дрібницями. Неодноразово знецінюємо людей, яких знаходимо в юрбі. Під суворим небом. Бігаючи за часом, намагаючись наздогнати секунди життя. Можемо втратити сонце, знаючи наперед, що ...

У цьому крихкому світі всі та все – реквізити. Бутафорні емоції припадають пилом на забутій між стриманих масок поличці. Білі й чорні почуття збилися в клубок у горлі. Льодяні хмари пускають стріли, вражаючи серце. Холодно від бездушного асфальту ...

Чому це так боляче, коли тебе не розуміють? Як не перестати вірити в людство після стількох перешкод? Здається, усе роблять тобі на зло. І просто набридає дивитися на світ крізь призму рожевого кольору й  малювати фальш у думках. Уже не надихають ...

Озирнись навколо. Що ти бачиш перед собою? Що у твоїх руках? Це він. Наркотик ХХІ століття. Залежність, що майже не лікується. То що ж затягнуло тебе в паралельний світ через екран? Телефон. І не важливо який.  Діє він на нас однаково, хоча часто ...

Усі ми колись захоплювались артистами та акробатами в цирку, найрізноманітнішими танцюристами. Здавалося, вони літали по сцені, перебуваючи в стані невагомості. Та хто ж знав, що під маскою легкості криються недоспані ночі та численні тренування? 
...