У моєму паперовому місті знову пролітало торнадо. Збираючи найцінніші речі, люди відпливали на паперових човниках хто куди, хвилюючись, чи зустрінуть ще колись своїх друзів, сусідів.
Це вже не перша катастрофа в цьому місті, усі вже звикли швидко ...
читати далі Небокрай. Сідає сонце, і вечір такий тихий і спокійний. Не вистачає лише тебе…
Пишу листа тобі, бо нарешті зрозуміла, що стільки років ми жили марно. Ти так і не навчився грати на гітарі, а я так і не змогла плідно заримувати жодного рядка.
А ...
читати далі Мурчить тихенько щастя в серці так непомітно, бо любить тишу й спокій.
Там, десь між щастям і дивом, є й закохані очі, і недоспані ночі, і перше кохання, і розбите коліно, і двійка, і двадцятка. Там є все…
Так, серце не ґумове. Та скільки ж ...
читати далі Кривава пляма на білому килимі. А ще вчора там була пляма від вина. Як швидко все змінилося: день змінив ніч, сонце – місяць, вона – мене.
Кривава пляма на білому килимі. Ти встромив ніж у спину, а я лиш сліпо кохала. Кохала й не спала ночей, бо ...
читати далі Коли світ такий сірий і непривітний, коли плаче все навкруги, є одна маленька людина, яка хоче світла, яка зробить усе навпаки. У неї золотисті коси, відкрите серце й завжди щира усмішка. Вона ніколи не плаче, бо не вміє. Коли проходить повз ...
читати далі Затишно – це бойфренди в джинсах із порваними колінами, мінімум макіяжу на обличчі, але достатньо, щоб почувати себе впевненою.
Кожна людина красива по-своєму. Комусь личить родимка на щоці, а комусь – шрам над бровою. Іноді здається, що всі ...
читати далі Де закінчується нескінченність? Ніде… А може, у степу безкрайому чи в очах коханого?
В очах мого коханого починається Всесвіт. Там хтось пролив каву на лист із освідченням у коханні. Там ніби змішалися всі фарби й танцюють танго лише для мене. У ...
читати далі
Бувають хвилини, коли так хочеться побути на самоті, сховатися від сірих буднів, відірватися від пронизаного холодом асфальту. У такі моменти прагну побути з природою та думками наодинці. Глянеш – такий чарівний захід, ось там далеко закотилося ...
читати далі Місто вже прокинулося, сонно потягнулося до сонечка, а воно ласкаво полоскотало його. Невдоволені люди човгали прохолодним асфальтом та бурмотіли під носа. Туман потроху зникав, залишаючи неприємну сирість. Птахи розрізали своїми могутніми крилами ...
читати далі Білий аркуш, чисте повітря, природа. Нестримна жага до життя, до нового. І рішучі кроки вперед! Тебе нічого не стримує, ти – вільний. Нарешті та довгоочікувана свобода. Початок життя як новий подих, сповнений ароматом конвалії й талого снігу. Нехай ...
читати далі Сховавшись під теплою ковдрою, витираю сльози. Вони такі солоні, гіркі… І знову відчуваю, ніби хтось ніжно проводить пальцем по моєму обличчі. Линуть теплі думки про тебе, та душевний біль сильніший за твої чари. А в серці змагаються, ніби рвуть ...
читати далі Затишно… На столі лимонад із краплинкою м’яти, тепла ковдра, зорі. Згадуєш найпотаємніші мрії, спокуси, печаль. Ніби цілий всесвіт у твоїй душі розривається, тріщіть, прагне свободи. В очах блищать мільйони ліхтарів, а в серці – думки про ...
читати далі Тихим ранком я побачила лише краєчок грозово-синього хмаристого холоду. У думках мимоволі промайнула неприємна знайома млявість й обійняла груди. Вершини дерев розрізали сірий туман. Небо було засмучене, ніби сонце проспало зустріч із ним. Ой ні! ...
читати далі
Опішне! Скільки таємниць заколихано в тобі. Моє дитинство завітало до тебе аж на 5 років, а ти досі не відпускаєш. Краса твоя долає велич непізнаного, а квіти цього літа зробили поля такими розмаїтими й запашними. І кожного дня за пухкою хмариною ...
читати далі