Наші твори

Ось і настав ще один вечір. Життя хиталося червоною ниткою. Сонце розлилося мандариновим соком із нотками ванілі.

Ці рядки написали себе самі. Сидять зараз  у кутку з винними очима й спостерігають за небом.

Моє холодне чоло обпікає твої руки. ...

Скільки незвичайного та потойбічного приховує в собі слово «художник». Він не повинен нікому нічого доводити, а просто передавати власні думки так, щоб кожна людина почула їх. Інколи здається, що пензель сам веде мою руку, вимальовуючи співучі лінії ...

Ця історія живе в моїм серці вже 16 років. Але тільки зараз зважилася розповісти її.  Вона про  те, як мене любить дивна жінка, яка пахне небом, літом і травою. Коли стає  темно, вона щиро обіймає мене, іноді  навіть боляче.  У неї обличчя в ...

Вже стали білі руки, губи, вії,
Замерзли враз озера та ліси.
Напевно, не здійсняться мої мрії,
Які давно живуть у кожнім сні.
Можливо, десь далеко, за лісами,
За горами, де видно сонця схід,
Я все-таки побачу моє щастя,
Нарешті все ж ...

Іще в колисці немовля
Найперше слово вимовля.
Наприклад, “місто” чи “матуся”,
“Нічний ліхтарик” чи “бабуся”.
Але коли воно зроста,
Питає маму: “Це Жовква?”
“Та ні, це, синку мій, Полтава”,-
Сказала хлопцю його мама.
“Це місто казка, це ...

Що означає для мене краса?
Це синє небо та жовті поля.
Що означає для мене краса?
Це райдуга в небі та сміх немовлят.
Що означає для мене краса?
Це казка дитяча й квітуча весна.
Це вітер у полі, мрійлива трава,
Зелені дерева та чиста вода… ...

Один квиток до літа можна?
Туди, де видно небокрай.
Один квиток до літа можна?
Там, де не видно моря край.
Туди, де завжди світить сонце,
Туди, де не побачу хмар,
Туди, де чайки білокрилі
Над хмарами летять у даль…
Де не побачу більше днів, ...

Дід давав Дарині дрова,
Дав дерева, дав діброву.
Дерев’яні дав дороги,
Дав дитячі джинси довгі.
Диктофон, джмеля, диктaнт
Дав Дарині дід Давай.
Дочці Дар’ї десять діб
Дерев’яний дід дзвонив.
Двигуни, десерти, дятлів
Давав дітям дерев’яний. ...

Я кожен день іду у сад,
А там на гілці – виноград
Висить собі та дозріває,
За листя від людей тікає.
Він, мов містечко чи село,
Або сім’я, або житло.
Від вітру іноді гойдається,
А потім осінь починається.
Він, мов розгублена дрібнота,
Тікає ...

Щоразу, коли проходжу повз цей будинок, серце стискається від болю. Скільки всього з ним пов'язано…

Тут, на огородженому металевими балясинами рундуку, я зробила перші кроки, уперше сказала «мама» й «тато», навчилася читати.

Кожнісінького ...

Вона сиділа на хиткому кухонному табуреті проти вікна спиною до мене,  читала черговий детектив Чейза й палила ментолову цигарку, примружуючи очі при затяжці. Вона так завжди робить, коли її щось непокоїть і в голові бджолиним роєм гудять думки, не ...

Подвійний еспресо й чверть грейпфрута. Ранок у великому місті починається з контрастів. Далі холодний душ, щось на кшталт ланчу й повний брак часу…

Про метушливе місто нагадують лише далекі вогні торгових центрів та верхів’я незлічених ...

У моїх очах, насторожених, трохи здичавілих і цнотливо чистих, водять хороводи лісові мавки. Вони вплітають журбу у вінки з осоки та зілля й одягають їх на русяві голівки. Часом їхні тіла здригаються від легенького вітерця недовіри, рідше – ...

Вересень
Тим осіннім днем я побачив її вперше. Вона раптово з’явилася й так само раптово зникла. Яскраво-червона сукенка робила її сліпучою плямою, виділяючи посеред інших. Дві брунатні косички, портфель за плечима й дзвінкий сміх. Яким же я був ...