Наші твори

День за днем темно-сірі, наче ті листки старого дерева, що росте при дорозі,  жалюзі ховають наші душі від світу…

І вогник довіри, крапелька надії,  як той останній вагон,  що завертає в невідомість,   ще живе в серці… 

Я дивлюсь вдалину,
А там небо нічне.
І здається мені,
Що воно золоте.
Приглушене світло
Ліхтарі віддають,
Хмари блукають,
Немов в космос пливуть.
Вони ваблять мене
З ними летіти,
Але я намагаюсь
Цього не хотіти.
Піддалася я все ж таки ...

Зимові дерева неначе
Сон чарівний,
Снігові доріжки ведуть
У полон мрій.
Високі гори позаду лісу –
Немов сотні надій.
Мороз малює
Іній мандрівний.
Такий сумний сьогодні день,
Але зима повна пісень.
Щоб розігнати увесь сум
І лісовий ...

Самотність. Відчуття, коли щось ніби розриває тебе зсередини, тягар, що змушує йти повільніше, а якщо не чинити опір, зовсім зупинить. Іноді цей підступний ворог приходить зовсім неочікувано, навіть коли ти оточений любов’ю й увагою. У такі суворі й ...

Просто неба лине моє життя... У тіні зеленіючих лип, на захаращених луках, у час жаркого весняного заходу сонця.

Потрібно лише заплющити очі й поринути. Я поглядаю на давні краєвиди: колись вони  можуть  перестати бути моїм окриленням…

Крізь ...

Завітав перший сніжок. У календарі зима прийшла, а я зовсім забулася. Така довгоочікувана, виявилася несподіваною! 

Уночі земля морозилася, а зранку знов розмокла. Так неохоче виходжу з прогрітої оселі у світ скупого на сонце будення. Лише згадка ...

я дуже хочу любити,
не так щоби геть без останку.
я мрію щиро радіти
кожному поруч світанку,
сміятись, гуляти в мороз,
цілуватись, щоб губи посохли.
не зазнати метаморфоз,
не стирати сльози засохлі.
присвятити сотні віршів,
намалювати ...

ти чимось схожа на ранок,
на біло-білу постіль.
та ти не готуєш сніданок,
а я не заходжу в гості.
ти як той запах суниці,
що вабить мене і п’янить.
волосся відтінку пшениці,
очі із зором в блакить.
часом стаєш як багаття,
вмить обпікаєш ...

Дивися: сьогодні зірки яскравіші, ніж вчора.
Залиш усі справи – йдемо скоріше у гай.
Над нами північ, і вона безмовна,
Проте вона завжди рятує нас.
Уривками хмари пливуть над містами,
Так легко прощаються з нами.
Аж раптом обірветься слово,
І ...

Нещодавно мені поставили питання, котре я б віднесла до категорії риторичних: «Лізо, як тобі вдається поєднувати творчість із системністю? Це ж неможливо»…мо’ й так, проте це — реалії життя.

Родина в мене із суцільних технарів: бабуся/дідусь — ...

Люблю малювати та відтворювати світ в образах. Цими картинами намагаюся виробити власний стиль. Іноді це просто скопійовані полотна різних художників, а іноді – мої власні фото. Намагаючись відтворити їх, я все більше й більше занурювалася у світ ...

Так плавно й ніжно пурхають балерини-сніжинки, піддаючись легкій мелодії вітру. Ось вже й зима. Елегантно й швидко пройшлася осінь червоною доріжкою з листя. Ніби справжня леді, вона змогла залишити по собі відчуття суму й спустошення. Неначе та ...

Ні, їсти суп бажань нема.
Як тут матуся скаже:
«Бодай-но з’їж ти пиріжка.
Лежить в тарелі завше.

Із затрою, з щавлем, яйцем,
Рум’яний, запашний та владний.
Летить до рота вихорцем
Він – шлунку кращий радник.

І час пройшов, а він дійшов, ...

Так що ж таке кохання?
У відповідь – зітхання...
Не знаю, що казати,
Як краще написати.
Кохати – це радіти
Дощу, і сонцю, й квітам.
Любити – це хотіти
Удвох летіти з вітром,
Робити, що завгодно,
Не слухати нікого.
Кохати – ревнувати, ...