Зима – це магічна паличка, якою чарівниця Природа обдаровує Землю. Усе навколо схоже на великого білого ведмедя, що ліг у сплячку й обійняв дерева. Річки перетворилися на скляні акваріуми, усередині яких вирує життя.
Чиїсь санчата залишили ...
читати далі
Зима, зимонька, зима
Зовсім засніжила,
Загралася зима,
Землю забілила.
Золотокоса занадилася,
Зимівна здивувалася:
З засніжених зупинок
Замки збудувалися.
Землячки затягнули
Зимою запаски,
Зрання зібравшись
Зробили зав'язки.
...
Коли Зима-чаклунка приходить, усе навкруги стає інакшим... Ніби трішки чарівнішим, прекраснішим, ніж зазвичай, просто казковим. Спочатку вона елегантно прибирається за сестрою Осінню. Своїм подихом чаклунка знімає старий одяг на деревах – жовте ...
читати далі
Автор: Олександра Ландар
– Бабуню! – гукає Фрідер і смикає бабусю за спідницю. – Бабуню, скажи: коли Новий рік?
– Вгамуйся дитино й покинь мене смикати! – каже бабуся. – Чого ти розкричався? Я не глуха!
– Ну, бабусю, – гукає ще дзвінкіше ...
читати далі Автор: Іван Шинкарук
– Бабунююююю! А це правда, що в мене завтра день народження? – спитав Фрідер напередодні свята ввечері.
– Так, підтвердила бабця вкотре..
– Можна я ще подивлюся телевізор? – удруге спитав Фрідер.
– Іди ...
читати далі
Біле простирадло накрило все місто. Скрізь неймовірна краса… Так, саме зараз до нас завітала зима-чарівниця. Дивлюся на білосніжну сметану під своїми ногами – й увесь світ перевертається. Ні, зараз якраз не через магію зими, я просто впала.
– ...
читати далі – Бабуню! Ти де? Де всі? – перелякано питає Фрідер.
Уставши з ліжка, пройшовшись квартирою, він зрозумів: нікого нема вдома. Перший дзвінок, другий, третій – безуспішно! Бабуся не бере слухавки… Що за маячня? Чому? Що сталося? Голова Фрідера ...
читати далі
– Бабуню! – гукає Фрідер. – А коли ти повернешся додому ?
– Ой дитино, – мовила вона. – Мабуть, увечері. Займися чим-небудь. – Бабуня пішла.
Фрідеру було нудно, тож він вирішив прогулятися, побачив свого друга – і дещо придумав…
– ...
читати далі
— Бабусююююю! – гукав Фрідер з іншої кімнати.
— Так, онуче?
— Бабусю, навчи мене вишивати хрестиком, як ти.
— Добре, зараз закінчу готувати обід, усе покажу та розкажу.
За деякий час бабуся дістала пакет із матеріалами й почала ...
читати далі
Різкий подих свіжого, холодного повітря. Можливо, це останній ривок чи лише початок страт, що затягнувся. Що може бути гіршим за вічну темряву? Сліпуче світло?
Я йшла, а кожен крок здавався чимось надважким. Ноги прилипали до терпкої землі. ...
читати далі – Бабууунюю, можна на вулицю погуляти? – запитав Фрідер.
– Ні, онучку, там дуже спекотно, ще сонце в голову напече! — відповіла бабуся.
Тож, не довго думаючи, Фрідер вирішив гратися м’ячем удома. Та так сильно вдарив, що м’яч улучив у банку з ...
читати далі
Так, ні, так, ні, так, ні… Остання пелюстка ромашки впала на землю. “Отже, не варто переїжджати до Києва, це не моє. Навіщо ризикувати? А якщо не впораюся?” Нестерпні думки все лізли мені в голову, не даючи зосередитися на формуванні букету з ...
читати далі
Стрибок із парашутом, адреналін, легені наповнені радістю, робиш крок в безодню та летиш.
Рух назустріч невідомому. Здавалося б, страшно, однак хіба можливість діяти, думати, любити – це не щастя? Намагатися вгадати, що зустріне тебе завтра, ...
читати далі
— Бабуню! – гукає Фрідер і смикає бабусю за спідницю. – Поглянь, скільки снігу випало на вулиці, ходімо покатаємося з гірки на санчатах!
— Загалом непогана ідея! Ходімо. Тільки вдягайся тепліше, тому що на вулиці дуже холодно.
— Добре… А де ...
читати далі