– Бабуню! Гратися хочу, бабуню! – гукає малий Фрідер та смикає бабусю за спідницю.
— Бабуню, ну коли вже ми будемо гратися в шпигунів? Пам'ятаєш? Ти обіцяла!
— Так, угамуйся й перестань мене смикати, – бурчить бабуся й показує на годинник. ...
читати далі
— Бабуню! – гукає Фрідер і смикає її за ковдру. – Бабуню, пішли гуляти!
— Угамуйся, дитино, і перестань мене смикати, – спросоння пробурмотіла бабуся. – Поглянь у вікно. Та ж ніч надворі.
— Та бабусю, – скиглить хлопча, сумно дивлячись на ...
читати далі
Є листи, які ніколи не відправлять, як і твори, які ніколи не прочитають. Знаєш, у моїй душі було не одне багаття, тож, мабуть, слова вже не вартують і центу. Туман переплівся з ожеледдю, думки – з хмарочосами, а проза, кажуть, обросла ...
читати далі
Що ж це за квітка така чарівна?
Гарна, квітуча та ще й ізціляє.
Вкриває квітками ґрунту гектари,
Фотомоделлю побути встигає.
А той цвіт, що бузком віддає!
Теплі думки із собою несе.
Гарні виходять букети з тобою,
А ти, лавандо, скоріш ...
О руто-м’ято! Прекрасна рослино української землі!
Ти носиш ім’я мудрої давньоримської богині Менти,
зцілювачки хвороб і провісниці майбутнього!
Ти диво природи, окраса кожної оселі!
Твої гнучкі стебла сплітаються в чарівний килим,
Твій ...
Жив у мене дуже неслухняний кіт, якого за це прозвали Пустуном. Він був справжнім бешкетником і розбишакою. То, бува, скибку хліба вкраде, то капці хазяйські під диван занесе. Якби не був він таким пронозою, діставалося би йому щоразу добрячого ...
читати далі
Прекрасна, вродлива калина.
Ростеш ти в садку при долині.
Свої китиці ніжно даруєш
Голодним пташкам в сніжні зими.
Цілющим чаєм напуваєш,
Недугу ти ураз знімаєш.
Славімо тебе, о калино!
Неймовірні твої намистини.
Вона лікує все, що хоч.
Чи нежить, чи застуда,
Чи то серце заболить.
І варення з неї роблять,
І компот бабуся варить.
Вона червона, полум’яна,
Своїми відблисками грає.
Мала вона, немов краплинка,
А смачна вона усюди.
Вітаміну С вона ...
читати далі
Символ України,
жіночності, краси й тендітності.
Яскраво-червоними ягідками
палає здалеку.
Зростає біля українських дворів,
вже стала атрибутом нашого житла.
Полюбляють її українці,
насаджують біля садиб своїх.
Велике благородне листя, ...
Історії сягають відлунням,
Коли в житті вже немає творця.
Наша справа - згасити відлюддя
Й пам’ятати про титана-отця.
«У серці місця небагато», – колись так казала моя бабуся. Було б чудово, якби там вмістилися всі «НАЙ» та «ЄДИНІ». А як бути, ...
Всі розмовляють – я кричу!
Мости шалені скам’яніли,
І плачу знову досхочу.
А льоду все не тануть брили…
Вірші пишу, та лиш молю
Того, у кого вже не вірю…
Гадав, що я таки зроблю,
Але, здається, просто мрію.
Всі розмовляють – я кричу.
Думки ...
Чому так пусто в мене в грудях?
Чому так тяжко на душі?
Себе покажеш… Не на людях…
Бо ти неначе в марищі…
У всіх питання на питанні:
Чого? А як ти? Допомогти?
А серце в ритуальнім вбранні
Уже не хоче стукати…
Іде вже п’ята пора року,
А ти ...
Чи помічаєш ти шалений штиль,
Що мовчки проголошує неволю?
Його побачиш ти за сотню миль,
За поглядом, що не дає спокою.
Подвійне дно у того корабля,
А паруси не ловлять знову вітер.
І то вже не краватка, а змія…
Для крику вже не вистачає ...
Тобі не пишуть, а ти й не чекаєш
Уже і день, і вчора цілу ніч.
Не думаєш, не плачеш, не тікаєш.
Бракує полотну згасання свіч.
Нехай горить ця повінь у вогні!
Нехай пориви вітру не вщухають!
Чому?! Чому так боляче мені?!
Такого люди з масками ...