Наші твори

Прекрасна, вродлива калина.
Ростеш ти в садку при долині.
Свої китиці ніжно даруєш
Голодним пташкам в сніжні зими.
Цілющим чаєм напуваєш,
Недугу ти ураз знімаєш.
Славімо тебе, о калино!
Неймовірні твої намистини.

Вона лікує все, що хоч.
Чи нежить, чи застуда,
Чи то серце заболить.

І варення з неї роблять,
І компот бабуся варить.

Вона червона, полум’яна,
Своїми відблисками грає.
Мала вона, немов краплинка,
А смачна вона усюди.

Вітаміну С вона ...

Символ України,
жіночності, краси й тендітності.
Яскраво-червоними ягідками
палає здалеку.
Зростає біля українських дворів,
вже стала атрибутом нашого житла.
Полюбляють її українці,
насаджують біля садиб своїх.
Велике благородне листя, ...

Історії сягають відлунням,
Коли в житті вже немає творця.
Наша справа - згасити відлюддя
Й пам’ятати про титана-отця.
«У серці місця небагато», – колись так казала моя бабуся. Було б чудово, якби там вмістилися всі «НАЙ» та «ЄДИНІ». А як бути, ...

Всі розмовляють – я кричу!
Мости шалені скам’яніли,
І плачу знову досхочу.
А льоду все не тануть брили…
Вірші пишу, та лиш молю
Того, у кого вже не вірю…
Гадав, що я таки зроблю,
Але, здається, просто мрію.
Всі розмовляють – я кричу.
Думки ...

Чому так пусто в мене в грудях?
Чому так тяжко на душі?
Себе покажеш… Не на людях…
Бо ти неначе в марищі…
У всіх питання на питанні:
Чого? А як ти? Допомогти?
А серце в ритуальнім вбранні
Уже не хоче стукати…
Іде вже п’ята пора року,
А ти ...

Чи помічаєш ти шалений штиль,
Що мовчки проголошує неволю?
Його побачиш ти за сотню миль,
За поглядом, що не дає спокою.
Подвійне дно у того корабля,
А паруси не ловлять знову вітер.
І то вже не краватка, а змія…
Для крику вже не вистачає ...

Тобі не пишуть, а ти й не чекаєш
Уже і день, і вчора цілу ніч.
Не думаєш, не плачеш, не тікаєш.
Бракує полотну згасання свіч.
Нехай горить ця повінь у вогні!
Нехай пориви вітру не вщухають!
Чому?! Чому так боляче мені?!
Такого люди з масками ...

Було мені сумно, я дещо нудьгувала. Усе думала: що б таке зробити. Подивилася на стелю. На жаль, нічого не спало на думку. Як ось мій улюблений ведмедик Мишко, що сидів на підвіконні, якимось потаємним своїм поглядом дав привід погортати альбом. З ...

Кажуть, що життя наче зебра, чорно-біле. Біле – хороше, чорне – погане. Щастя явно не біле, надто непомітний цей колір у прядиві. Ми сидимо на кріслі-гойдалці й плетемо це щастя. Інколи через нерви виходить неохайно, чи, може, просто підібрали ...

03.01.2021
Прокинулася… Бачу гірлянду, яка висить ще з 25 грудня. Настільки хотіла спати, що не вимкнула її.

Навколо сірі стіни, з якими я вже злилася. Визираю у вікно, а там такі ж сірі будинки. Знову мій буденний, звичайний ранок. Треба ...

Сонячний ранок серед засніжених Карпат… 

Коли стикаєшся з бурхливим диханням природи в самому серці вічнозеленої української «тайги» — внутрішній світ завмирає. Прудкі гірські річечки течуть донизу, неначе поспішають привітати всіх із Різдвом та ...

Усе почалося з малого промінчика, який заглянув до мене. Лоскочучи обличчя, він освітлював усю кімнату, наповнював її теплом і затишком. Я не в захваті, коли будять, але, скажу відверто, що в цьому промені сонця було щось особливе. Уперше за довгий ...

Кожен з нас чекає свята. Чекаємо день народження, Нового року, Різдва. Саме в різдвяну ніч відбуваються дива, народився Христос. Діва Марія, перебуваючи з Йосипом у печері, поміж овець, народила свого Первістка – Сина Людського. Пастухи побачили, як ...