Наші твори

Словесні барви, тихі й мовчазні,
Про щось шепочуть вірному поету.
Вони, наповнені безмежністю краси,
Дарують незрівнянні почуття сюжету.
Рожева ніжність хмарок-баранців,
Червона пристрасть аромату саду,
Смарагдовість пророслої трави
Та срібне ...

Ніжні промінці вранішнього сонця обережно торкаються мого обличчя, пробиваючись крізь солом'яну парасольку, шум морського бризу дарує приємну насолоду моїм слуховим рецепторам, пальці ніг зариваються в теплий білий пісок, легенький вітерець пестливо ...

Шоста ранку. Розчинна кава без цукру й тости з сиром. А потім питання перед дзеркалом: «Куди ж поділася талія?»

Ранковий душ, маска для обличчя, ультрамариновим фарбую нігті. Потрібно ж хоч якось привести себе до ладу?

Тональний крем, ...

Я розумію, як складно залишатися собою у світі, сповненому брехні. Як би сильно нам не кортіло її позбутися, вона все одно залишиться. Бо навіть кожна реклама наголошує на тому, як буде краще.

Інколи театр навколо може настільки захоплювати, що ...

Що таке бути європейцем? Відчувати щось нове й крокувати далі крізь труднощі та перешкоди, які насправді прозорі та легкі для підйому. Одним змахом руки відсувати їх із дороги й радісно йти далі.   

Ось простяглася вузька вуличка. Колоритні ...

Як солдати молодці,
Готувались до печі:
Полягали у каструлю,
Загорнувши фарш й цибулю.
З пледом капустяним зверху
І животиком доверху,
Щоб підсмажити боки.
Їм це діло до снаги.
Скоро знову буде свято
І гостей прийде багато.
В першу чергу ...

Літо… Пора, яка дарує теплі згадки, щастя на обличчях дітвори, сонячні ранки, теплі вечори й світлі зоряні ночі, які чарують красою. Чудове українське літо надзвичайне. Вирізняють його чари природи, що притягують увечері під спів цвіркунчиків, коли ...

Кожне дерево – це частинка великого, прохолодного й затишного лісу, крізь листя якого сонячні промені освіжають земні квіти та трави. Одне дерево зберігає в собі всю могутню силу й енергію великого лісового царства.  

Широколистий, з густою ...

Емоційність. Це те, що водночас я люблю й ненавиджу в собі. 

І коли безконтрольно починають капати сльози під час сімейної вечері, єдине, що залишається, – вийти з-за столу, зачинитися у своїй кімнаті й заглушити несподівано неконтрольовані ...

На годиннику отруйним зеленим кольором висвічується перша година ночі…

Зорі яскравими діамантами розсипалися на чорній підлозі, тільки повний місяць лежить на місці. Закутавшись у теплу ковдру, хтось намагається згадати мету свого існування серед ...

Лазурні хвилі обіймають волошкове полотно неба. Ультрамаринові плями на простирадлі безодні розчиняються між рік пухкої солодкої вати. 

По теплих піщаних берегах тендітно ступає дівчина Літо. Прозорість води потопає в барвінкових очах, що ...

Мотор, мов живий лакей, допомагає кулісам розсунутися, а шелест полотен відбивається від цементно-бетонних стін лаштунків та вертається назад (глядач ще не повинен нічого чути!). Щілина між шарами важкої багряної тканини щосекунди зростає – й ось ...

Шоста ранку. Вагон потяга наповнений гомоном людей та запахом свіжого молока. Це вже з першим поглядом сонця бабусі встигли з’їздити на ринок на площі неподалік від міського вокзалу та везуть додому онукам смаколики. Розглядаю мальовничі, такі ...

Вітер гуляє квартирою,
Розносить мої листи.
Через зачинені двері
Видно усі світи.


Ліхтар залишає тіні –
Тіні забутих предків.
У пітьмі не видно ліній,
Лише руїни замків.


А я пишу на старому папері
Ніби листи до тебе.
З плямами ...