Поезія

Коли в повітрі вже весна бриніла
І люд чекав на березневі повені,
Вкраїну-неньку люта хмара ненависті вкрила –
Сусід злостивий, пес блудливий,
Над нашою землею чорні розіп’яв вітрила…

Ще ледь жеврів постпандемічний світ
І так хотілось знову ...

Кожен день як один і не схожий на інші.
Відчуваєш цей ритм серця міста.
Хто ти сьогодні?
Простий пішохід чи нестримний романтик,
Може, каву гойдатимеш ложкою зранку.
Чи музИка, що грає свій перший акорд.

Ідеш по бульвару – не знаєш куди. ...

З сигналів машин придумаю біт,
Покладу зверху пару акордів.
Хворіє гітара— запущений грип,
Хворіють серця пішоходів.

Струни холодні, а руки горять.
Ріже пальці блискуче залізо.
Люди байдуже навкруги майорять,
Та тікати зі сцени ...

Тужлива осінь настає –
І смуток наганяє.
Тужлива осінь настає –
І листя опадає.
Залишать скоро нас птахи -
Наш край осамотіє.
Крилом лелека враз змахне –
Гніздо осиротіє...
Вже тьмяна осінь настає,
І барви всі згасають.
Краса природи ...

Що то за справа, така дивина,
Що час, як пісок, крізь пальці тіка,
Що час, наче птах, що так стрімко летить,
Що людям і віку не дасть він прожить?
Здавалося б, річ не така вже й складна,
Але міркувати над нею дарма.
Час плине повільно, як синя ...

І ось вже чути гомін міста,
Він поруч з зеленню дерев,
Його яскрава тінь барвиста,
В нім є і спів, й відвертий рев.
Чи щиросердна серенада –
Потік весняної краси,
Чи грім – заводів канонада –
Людські вбиває голоси.
Чи то приморська пісня ...

Глянеш вгору – зірка сяє,
Справжнє сонце ж, ні, не там,
Воно поруч проживає
Й душі зігріває нам.
Ти для мене – світ, матусю,
Ти мій янгол на землі.
Мить без тебе – наче вічність,
А хвилини – наче дні.
Мудрість ти вселенську маєш
Й долю ...

Я маю синці на душі,
В очах - зарубцьований відчай,
Сліди від гарячих ножів,
Що людство точило сторіччя.
Я маю дві кульки в руці:
Блакитну і жовто-яскраву, -
Кратери сліз на щоці,
На язиці смак отрави.
Я волю хапаю невпинно,
Єднаю до ...

Нестерпність погоди підтверджує біла стеля.
Крихка штукатурка. Кривенький уклін до ніг.
Іржавий оазис забутої богом пустелі.
Ковток дощової, шкода, що не талий сніг.

Ламаний ритм нещадно б‘є підвіконня,
Юність запала у сИні. Мажорний грім. ...

Навпомацки олівчиком у тиші
Воркує серце напівголі вірші.
Боїться промахнутися словами,
Боїться, що підгледять чорні ґави.

У серця крила дещо ілюзорні,
Та ніч пускає чудеса назовню.
Рядочки пахнуть медом і полином,
Ледь устигають за ...

Я би хотіла туди повернутись,
Де мама приносить цукерку з роботи,
І не дратує платтячко скуте,
У голові казка замість турботи.
Якось сказали обняти на вдачу
Дерево на шкільному подвір’ї -
Вірю на слово усім, кого бачу
Й нишком краду зі стола ...

Вісім натхненних у тиші, годинник - штрихи на папері.
Срібло мізинця за принципом Всесвіт катує відверто.
Розмова з гвіздками на стінах, сором у зім’ятій сфері,
Скло безпощадно тріщить, пізно вмирають комети.
Ілюзії калька в моторі, у білому ...

В долоні ромашку вбиває
Останній серпневий вагон.
Холонуть сидіння трамваю,
Сивітиме майок сезон.
Задуха заламує пальці,
Щоранку клубами летить,
Комфортніші вуличні танці:
Чолом не стікатиме піт.
На п’яльці вохряний хрестик,
Блакитним ...

Досить! Дістали! Мов вічність година.
Плетуть чутки, обстрілюють днину,
Без честі лізуть, свідоме втрачають –
Червоні води дійшли до причалу.
У вогні будинки, палать має серце!
Жінки та діти озуті у берці…
Шкода дивитись у очі невинні,
Бо ...