Проза

Усередині випалили все, ніби АЕС таки зірвалася. Від новин голова обертом, і завжди питання німе: чому мене там нема? Провину заглушити не вийде, як би сильно ми не намагалися. Повітряна тривога тисне не психіку: кричу своїм не здаватися. Усе, що ...

Наші люди такі терплячі. Аж боляче від того. «У нас поки тихо. Тож їхати нікуди не буду». Найбільша патріотка України тиждень тому спакувала валізи. «Мені сказали поїхати. Такі люди б жарти не травили». 

Ці дні вона спала на підлозі. Під батареєю ...

Ми споконвічно вільний народ. Це читаємо між рядків кожного нашого письменника та між ребер кожного нашого захисника. Емоційні гойдалки набирають швидкості, але ти молодчина. Нарощуй силу. Я захоплююся, бо в тобі вмістилося стільки різних почуттів. ...

Ти знаєш, «я ніколи не помічав за собою залежності від суспільства, а зараз з легкістю можу прослідкувати корективи, які вносить війна, тільки на собі». Бо всередині мене зараз вирує те, що й у кожного з нас. Я ненавиджу. І мені страшно від того, ...

 – Дідусю, вигадай казочку!

Малий хлопчик з рум’яними щічками так любив дідусеві вигадки, що кожен раз з усією серйозністю, яку може собі дозволити дитяча безпосередність, зводив брові й нагострював вушка. 

– Про що б хотів? – старший розумів, ...

Коли згасло світло, він відчув це майже одразу. Навколо ніби нічого не змінилося: передсвітанкове небо палало рум’янцем. Але з’явилася якась важкість у повітрі: голоси далеких вибухів. Ніби на підсвідомому рівні простір тиснув, а чоло вкрилося ...

Ти дивишся на небо й бачиш зорепад. Десятки зірок , палаючи, падають на землю в повній темряві, ніби ангели спускаються до нас. Боже, як же це гарно! 

А потім чуєш вибухи... І розумієш, що то були не зірки. То град. Вогненний град. І ти біжиш ...

Кожного разу, чуючи нестерпний гул сирени, ми хапаємо найцінніше – себе. Перескакуючи з однієї сходинки на іншу, інстинкт самозахисту починає відлік досить коротких, проте найцінніших секунд життя. Вибігаючи з холодного, повного небезпеки ...

24.02.2022.
Я прокинулась о 6:15. За кілька хвилин прозвучав вибух. Страшно? Це м‘яко сказано. Нашу психіку видовбували цими подіями вже кілька тижнів. Почалося бомбардування в різних точках України. Мама сказала страшну фразу: «Пакуй валізи; ...

Інколи, переглядаючи кінофільми, ми спостерігаємо сюжет, де головні герої потрапляють на безлюдний острів. Мабуть, кожен уявляв  себе на їхньому місці. І я не виняток. Уявіть!

Ось я на безлюдному острові… Який жах! Одразу подумала, що все це ...

Слова ранять сильно й дуже. Рани загоюються, а шрами на серці й душі від образливих фраз – ніколи. Слово – це й універсальна зброя, здобута в бою, і рятівник душі, роздертої людьми, і ліки для розбитого серця, розпалювач воєн і миротворець. Тому не ...

Деколи достатньо одного теплого слова людини, щоб запанував спокій у душі

Мама завжди може підібрати для мене потрібні слова, щоб заспокоїти в складу хвилину, бо іноді бувають різні ситуації. Дуже важливо мати людину, якій довіряєш, яка розуміє ...

Сумно, коли історії довжиною у вічність закінчуються мовчки. У темній квартирі. Коли ти вдивляєшся в порожнечу вулиць і розумієш, що ви сягнули фіналу. Коротко й безповоротно. У такі миті думки подібні зграї безпритульних кошенят: усе блукають мало ...

Доки зодчі проєктували душі, ця дівчина тихо сиділа на хмаринці. У Творця на все були свої плани: саме їй довірено конструювати зорі. Альфі подобалося думати, що благодатний початок мав закінчуватися ще яскравіше. Тож поки очікувалося народження ...