Проза

Зимовий ранок буває особливо казковим. Сніжинки кружляють та вкривають землю. Вони, мов балерини, витончено танцюють із вітром та радіють морозцю, бо він подовжує їхнє життя. Крижані сердечка не розбиваються об землю, а перетворюються на білий ...

Лежить біла скатертина. Це сніг випав на лісові галявину. Розсипався срібний бісер у тіні під деревами, а на сонечку виблискує золотий. Простір цієї краси розписаний орнаментом з пташиних слідів, які сходяться, переплітаються, розходяться між собою. ...

Не можу дочекатися зими. Календар показує грудень, а за вікном зовсім не зимова погода. І настрій через цю сльоту невеселий. Мряка й туман нависли над містом, через шибки пробралися в мою кімнату.

А як хочеться відчути радість першого снігу. ...

Тимофій Романченко

 У повітрі відчувається святковий та ароматний запах хвої – це пишно вбрані ялинки чимчикують в оселі. По заплутаних вулицях блукають тисячі розкішних сніжинок, розносячи навкруги різдвяний настрій. 

Сидячи в теплому домі, з ...

Таке мрійливе й особливе нічне узимку все село, і хмари мляві й сизокрилі  все плинуть і плинуть. Наче у світ, де не бував останні десять літ, де сонце не пече, а мліє. Де ґрунт родючий – чорнозем. Де квітами земля обмиє твоє утомлене лице.
...

Мій найулюбленіший захід просто неба – це марафон. Це біг, де ти долаєш свою дистанцію. Поки переборюєш труднощі, можеш відчути адреналін, щастя. А можна й поміркувати про що-небудь…

Такі заходи дуже популярні, як і  триатлон, акватлон, айронмен ...

Яка ж вона гарна, конвалія! Білосніжні маленькі голівоньки звисають донизу, вдивляючись у надра землі. Ніжні, лагідні, тендітні, здається, якщо торкнутися, попадають з тоненького, ледь помітного стебла. Їхній вигляд можна порівнювати з усім ...

Інколи, перебуваючи у вирі життєвих подій, ми не замислюємося, скільки всього втрачаємо в  цій метушні. І часто не даємо собі часу,  щоб гарно обміркувати й згадати щось таке, що грітиме протягом багатьох років. Лише темної, глибокої ночі, стиха ...

А ось і зимонька прийшла до нас… Похолодало, мороз – і всі вдягнені, як капуста. Червоні щоки й замерзлі носи... Ех… скоріше б весна... 

А ось і весняні дні на горизонті. Мабуть, знову багнюка після снігу й мінлива погода: то холодно, то тепло. ...

Вода лилася через край. У цьому фонтані лунав голос мого давнього друга — Григорія. Сьогодні його день народження, а я запрошена на святкування: Савич обіцяв віддзеркалити загублені істини (повірте, він іще той протестант(!), тож якомога швидше ...

Ще років нам накапало не так уже й багато, але ось-ось — і треба у великий світ. Звичні кутки поросли дороговказами, а на душі — присмак близької метушні. Десь в осад випадає хвилювання, десь верх бере непізнаний авантюризм. Ми з вами вже готові ...

Мальви – улюблені квіти моєї прабабусі. З дитинства вона насаджувала мальви вздовж батьківської хатки. Доглядала, поливала та добрива закладала. І не дарма, адже, згідно з народним повір’ям,  вони вважаються оберегом оселі, обороняють мешканців від ...

Український Сократ… Чи не відчуваєте присмаку кордоцентризму? А ось мова про Григорія Сковороду. Про феномен, що змінив світ і продовжує це робити. Неодноразово він стає прикладом багатьох обговорень щодо щастя людини. Бо кордоцентризм – це голос ...

Григорій Савович Сковорода – наш земляк, один із видатних українських мислителів та людина, яка сприймала дійсність не стільки розумом, скільки емоціями, почуттями, душею. Про цю багатогранну постать можна говорити годинами – усе одно не осягнеш.
...