Проза

Осінь – мальовнича пора року… Опадає листя, пейзажі поступово змінюються. Вона немов жар-птиця: махне одним крилом – дме сильний вітер, махне іншим – уже й листя опало. 

Щоразу спостерігаю, як листя, закручене у вихор, спускається додолу. Це ...

Аеропорт. Дивлюся вслід літаку, що відлітає в манливу нескінченність. У голові крутяться слова однієї з пісень Alt-J: "Рlease don't go, I love you so..." І думки: "А чи справді це кінець? Дійсно крапка? Безповоротно?"

Перед очима пролітають ...

Я займаюся авіамоделюванням, і це були мої перші змагання.

Ми з друзями та тренером поїхали на обласні випробування. Це було на дуже великому полі зі скошеною травою та рівними ділянками, зробленими спеціально для нас. Я був новачком, на відміну ...

Я звичайний підліток, маю різноманітний внутрішній світ. Намагаюся щодня відкривати для себе щось нове та цікаве. У цьому мені допомагає моя сім’я: мама, тато та старший брат, з ними ми живемо душа в душу. Полюбляю наші подорожі, від них я на ...

Дивлюся на неймовірно красиві пейзажі осені – і хочеться провести цікавий день, який запам’ятається ще одним яскравим моментом життя. Уявляєш на столі смачний гарбузовий пиріг із пряними смаками, свіжозварений чай з лимоном і апельсином, прогулянку ...

Кожне слово вдаряло мікроімпульсом і розносило вщент будь-які захисні механізми. Гра шпильок набирала обертів, а рівень напруги перевищував 220 вольт. Наша боротьба точилася на межі кохання й ненависті, розуму й серця. Стерпіти це було неможливо: ...

Малюю. Не руками – душею.

Цифра за цифрою: неоднорідні мазки встеляють полотно. Надворі волає голос смерті – сирени швидкої допомоги. Останнім часом вони стали чимось звичним... Хоча мене пересмикує щоразу, коли чую ці відголоски. Зупинилася коло ...

«Ще одна фотографія до колекції!» — радісно усміхаюсь я новому здобутку. Усе ж таки нічне місто — найкращий краєвид з усіх відомих.

Я поверталася додому, як завжди оминаючи нові вулиці, ішла старими провулками та побитими життям дорогам. Завітала ...

Теплий вечір липня. Сидиш на підвіконні біля відчинено кватирки й дивишся в далечінь. Тепле п’янке повітря огортає плечі, немов улюблена ковдра в зимну пору.  Долітають ледь уловимі приємні запахи вулиці: липа, придорожні квіти й вистиглий після ...

Вона жила в чорному світі зі своїм нещасним серцем. Цей монохромний потік затягував усе більше й більше з кожним днем. Ні, вона була не бідна й не голодна. Вона була самотня. Стіни будинків навколо душили, а сонце не гріло.
Усе сталося миттєво. Ось ...

Коли я почула тему твору, розгубилася й почала думати, що саме  розповім. 

 Чи замислювалися ви над тим, чому одних людей  вважають цікавими, а інших ні? І взагалі, чому, якщо не зареєстрована в Інстаграмі або не знаю якийсь тренд, я повинна бути ...

Я люблю Бога… Бог мешкає в моєму притулку – тілі – та наповнює душу світлом. Бог – навколо: у людях, у живому та неживому. У всьому. 

Джерело Бога – це єдине місце, де може зібратися людство в одному місці, в один і той же час, зазирнувши до себе ...

Щастя завжди вирує в повітрі, воно – сонячний зайчик, треба лиш спіймати за хвостика та притиснути до свого серця. Для щастя немає причин, воно –  вічне. Але ось для суму іноді знайдуться приводи, коли ми забуваємо про щастя. Як тільки відкинемо ...

Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не полетим
Л. Костенко 
Моя осінь сповнена теплим сонячним промінням, запахом дощу, шелестом листя під ногами, печивом та ...