Твори з тегом: думки

Миле, привітне місце з особливою аурою. Неповторною. З частинкою душі її власників, де віє щирістю та любов'ю до справи. Кожному відвідувачу дарують усмішку й комплімент, а самі робітниці кав'ярні одягають фартухи з цікавим рослинним орнаментом. ...

Я — українка. Мені властиво любити природу та знатися на травах. Разом із маминим молоком душі передалося вміння відчувати небо та передбачати погоду. І досить довго, упритул до мого шістнадцятиріччя, я цілковито довіряла людям та прагнула гармонії. ...

Квартиру заливало звуками дощу: він гуркотів як старий зелений диван, що колись ми пересували на другий поверх. Нарешті можна було видихнути  й відчути себе повноцінною людиною. Я, насправді, ду-у-уже метеозалежна, тож у подібну погоду страждаю на ...

Моє безсоння заполонене думками про неможливість. П’ять зірок до неба не вистачає… З кожним днем трикляті душогуби крадуть по одному світилу. Від сирості довкола не запалюються сірники, не горять вогники в наївних котячих оченятах. Збираю вугілля ...

Обов'язково читати під 
Duncan Laurence- Arcade
Як страшно відкриватися добру, коли душа тріпоче зляканою пташкою, яку не раз накривали блискучим шовковим простирадлом і били, не слухаючи зламаного крику, обливали словами, ніби брудом. І та ...

Автор: Артем Литовченко

Мені дуже подобається поняття  давньокитайської натурфілософії про Інь і Янь: про космічні полярні сили, що постійно переходять одна в одну (темне – світле, пасивне – активне, місяць – сонце тощо). Його зображають у ...

Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не знайшовши нового добра
Леся Українка
Мій світ не був чимось поганим. Просто історія дісталась автора: не обійшлося без пожеж. Раніше я цього боялася... Сьогодні ж безжалісно зачинила ...

Мабуть, кожен із нас хоч раз у кіно бачив аеропорт – велике приміщення з купою людей, схоже на наше життя. Правда? Обшир  території, де є декілька підступних провулків та сотні невідомих моментів. Тут усі кудись поспішають, щось вирішують та ...

Ранок. Сонце. Аромати кави. Усмішка. І ти…

Сором’язливі фіранки до останнього моменту ховають нас від настання неминучої буденності, сповненої клопотів, зіпсованих нервів і надокучливих дедлайнів. А так би хотілося затриматися тут, з тобою, ще ...

Ми боїмося тіней нашого минулого, майбутнього, теперішнього. І, здавалося б, опівдні вони мають майже зникнути, але нікуди не діваються. Тіні там, під ногами, можете думати, що ми їх топчемо. Але хіба ж це правда? Невже ви можете втекти від власної ...

Гримнула, падаючи, чайна ложка, якою перемішували  швидкорозчинну каву. Гра слів. Шурхіт пакетика, звук наповненої чашки. Є такий? Чим же вона наповнена? Сумом? Радістю? Тривогою? Для когось – бридка вода ледь коричневого кольору, а іншому – ...

Є листи, які ніколи не відправлять, як і твори, які ніколи не прочитають. Знаєш, у моїй душі було не одне багаття, тож, мабуть, слова вже не вартують і центу. Туман переплівся з ожеледдю, думки – з хмарочосами, а проза,  кажуть, обросла ...

Усе почалося з малого промінчика, який заглянув до мене. Лоскочучи обличчя, він освітлював усю кімнату, наповнював її теплом і затишком. Я не в захваті, коли будять, але, скажу відверто, що в цьому промені сонця було щось особливе. Уперше за довгий ...

Мороз. “Авраменко” в сумці. Легкий сніг та два коти, що гріються коло під'їзду. 

Я неспішно натягнула рукавиці та попленталася слизькою вулицею на зупинку. Свіже, прохолодне, зимове повітря трішки пробудило мене, але в душі все ще дрімала, як і ...