Твори з тегом: життя

Забилася в куток. Змучилася. Втомилася. Задихаюся, сидячи в полі серед зів’ялих квітів, покритих солоною росою з грозових хмар, що оселилися в моїх очах. Для напівмертвих рослин краплини перетворюються в еліксир, що дарує життя, але для мене...
...

Я хапала музу за хвіст, а ти просила зануритися в реалії, бо мистецтвом не поласуєш морозною зимньою годиною. Я розкидала звабливі зорі й фарбувала в золото рум’яну зелень довкола, а ти стверджувала, що ми не впливаємо на закони природи. Я прала ...

Шоста ранку. Розчинна кава без цукру й тости з сиром. А потім питання перед дзеркалом: «Куди ж поділася талія?»

Ранковий душ, маска для обличчя, ультрамариновим фарбую нігті. Потрібно ж хоч якось привести себе до ладу?

Тональний крем, ...

Я розумію, як складно залишатися собою у світі, сповненому брехні. Як би сильно нам не кортіло її позбутися, вона все одно залишиться. Бо навіть кожна реклама наголошує на тому, як буде краще.

Інколи театр навколо може настільки захоплювати, що ...

Що таке бути європейцем? Відчувати щось нове й крокувати далі крізь труднощі та перешкоди, які насправді прозорі та легкі для підйому. Одним змахом руки відсувати їх із дороги й радісно йти далі.   

Ось простяглася вузька вуличка. Колоритні ...

На годиннику отруйним зеленим кольором висвічується перша година ночі…

Зорі яскравими діамантами розсипалися на чорній підлозі, тільки повний місяць лежить на місці. Закутавшись у теплу ковдру, хтось намагається згадати мету свого існування серед ...

Тут можна писати про вічний круговорот: шум від крапель дощу, які падають на асфальт, розбиваються на тисячі дрібних мікроелементів. На вулиці жодної живої душі, лише сторож на стоянці: сидить собі в кімнатці й дивиться у безглузду коробку: ...

Де ваше щастя? Не знаю, але воно є! Десь посередині моря його можна знайти, але важко дістатися. Потрібно подолати морські шторми, врятуватися від чудовиська, яке лежить на дні - тільки тебе й чекає.

Але наше життя як фільм: яким він буде – ...

За допомогою одного простого руху в пам'яті надовго застигають моменти насолоди. Легкий дотик до кнопки – й альбом наших спогадів стає більшим. Але камера передає лише частинку життя, усе інше залишається по той бік лінзи. Ми створюємо свій світ. ...

Двадцять перше століття - мертве покоління. Сумні діти зі щасливими масками на обличчі. Ми всі залежні від Інтернету, думки оточуючих та кави для підзарядки. Нам не потрібно для щастя нічого більше за продану без паспорта пляшку та позначку 4G на ...

У кожного з нас всередині є свій раб та власник. Вони часто проявляються, коли ми примушуємо себе робити щось, чого не хочемо. І, на мою думку, побороти їх можна єдиним способом. Мотивувати себе до певного виду діяльності або обирати й робити лише ...

Нам часто доводиться пристосовуватися в суспільстві, бо в кожному колективі є лідери і люди, які підкоряються їм, намагаються догодити. Саме в таких умовах формується й характер, якому властиві якості раба. Тому для того, щоб не бути рабом і не ...

Теплі парки знову приймають у свої обійми закохані пари, які блукають вулицями в пошуках затишку. Пряний травневий аромат заповнює легені й ніби надихає нас на почуття. Ми не завжди можемо зрозуміти ці дивні емоції й думки, які переповнюють ...

Усе минає… Дитячі «рани» на колінах загоюються, а спогади про веселого Мишка із сусіднього будинку та його двоколісну «Україну» залишаються чітким відбитком у пам'яті, затуманеній заліками й іспитами. Ну, а чим ще може бути забита голова людини, яка ...