Наші твори

Кожне слово вдаряло мікроімпульсом і розносило вщент будь-які захисні механізми. Гра шпильок набирала обертів, а рівень напруги перевищував 220 вольт. Наша боротьба точилася на межі кохання й ненависті, розуму й серця. Стерпіти це було неможливо: ...

Малюю. Не руками – душею.

Цифра за цифрою: неоднорідні мазки встеляють полотно. Надворі волає голос смерті – сирени швидкої допомоги. Останнім часом вони стали чимось звичним... Хоча мене пересмикує щоразу, коли чую ці відголоски. Зупинилася коло ...

«Ще одна фотографія до колекції!» — радісно усміхаюсь я новому здобутку. Усе ж таки нічне місто — найкращий краєвид з усіх відомих.

Я поверталася додому, як завжди оминаючи нові вулиці, ішла старими провулками та побитими життям дорогам. Завітала ...

Теплий вечір липня. Сидиш на підвіконні біля відчинено кватирки й дивишся в далечінь. Тепле п’янке повітря огортає плечі, немов улюблена ковдра в зимну пору.  Долітають ледь уловимі приємні запахи вулиці: липа, придорожні квіти й вистиглий після ...

Вона жила в чорному світі зі своїм нещасним серцем. Цей монохромний потік затягував усе більше й більше з кожним днем. Ні, вона була не бідна й не голодна. Вона була самотня. Стіни будинків навколо душили, а сонце не гріло.
Усе сталося миттєво. Ось ...

Коли я почула тему твору, розгубилася й почала думати, що саме  розповім. 

 Чи замислювалися ви над тим, чому одних людей  вважають цікавими, а інших ні? І взагалі, чому, якщо не зареєстрована в Інстаграмі або не знаю якийсь тренд, я повинна бути ...

Я люблю Бога… Бог мешкає в моєму притулку – тілі – та наповнює душу світлом. Бог – навколо: у людях, у живому та неживому. У всьому. 

Джерело Бога – це єдине місце, де може зібратися людство в одному місці, в один і той же час, зазирнувши до себе ...

Щастя завжди вирує в повітрі, воно – сонячний зайчик, треба лиш спіймати за хвостика та притиснути до свого серця. Для щастя немає причин, воно –  вічне. Але ось для суму іноді знайдуться приводи, коли ми забуваємо про щастя. Як тільки відкинемо ...

Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не полетим
Л. Костенко 
Моя осінь сповнена теплим сонячним промінням, запахом дощу, шелестом листя під ногами, печивом та ...

Згадайте себе рік тому. Пригадайте надії, плани, сподівання, амбіції та мрії. Особисто я бачила себе частиною дуже крутого проєкту, але… щось пішло не так. 

Ви пам’ятаєте, яким саме уявляли цей час? Напевно, для когось це мав бути останній, ...

Виявляється, що не кожен вміє досягати своєї мети. Деякі просто опускають руки й не доходять до неї. Інші навіть ще не визначилися зі своєю метою. Для того, щоб цього уникнути, потрібно чітко розуміти плани та знати, чого бажаєш, ретельно все ...

Для мене Осінь – не депресія. Вона інше. Я думаю, це лише наполовину правдиве клеймо для такої мінливо-золотавої пори. Відчуваю запах мокрого асфальту й дощу, що змив минуле. 

Осінь – це початок. Я відчуваю спокій: навколо мене кружляє жовте ...

Очі в нього – як блискавки зранку:
Будять швидко, чарують у сні.
І я знову в думках до світанку:
Його доля зі мною чи ні?
Манить все, особливо ці вії,
А зіниці – то манна небес.
Йти з ним поряд – то подих надії…
Мріять важко… Чи є таки ...

Десь у гущавині лісу веде крута стежка до озера.

Воно велике, кругле, немов хтось викреслив його у вигляді кола чи ока. Вода темна від крислатих гілок дерев, а сонце сховане за їхніми розлогими верхівками. Попри те, що озеро ховалося в тіні, воно ...