Наші твори

Лежу в госпіталі під свист куль. Не знаю, чи повернуся взагалі… Людей виносять десятками, привозять сотнями. Важко дихати, але не можу лежати, поки ховають товаришів.

Люба, будь ласка, пиши мені. Не кажи дітям, де я… Їм такого жахіття краще не ...

Моя дівчинко-війна, я вже в дорозі. Ітиму до тебе пішки, бо правила нашої гри забороняють себе жаліти. Стираючи ноги в кров, не скажу, що сильний, бо все ж таки чоловік. Знаю: ти проти сексизму.

Я йтиму до тебе на звуки чарівних снів і на запах ...

Ти мене ще не знаєш. Але я тебе бачила, повір! Чуєш?.. Ти блукав лабіринтами життя в пошуках чарівної Осені. Це ж вона налила тобі келих червоного напівсолодкого й тихо просила перерізати почорнілу стрічку болю навпіл, віддати частину гіркої ...

У глибині твоїх очей я готовий потонути. Не важливо, де ти: поруч, чи на іншому кінці міста, чи ще прямуєш туди в метро. Точно знаю, що на запітнілих шибках вікна вкотре з любов’ю водитимеш моє ім’я, а поруч – сердечко.  Потім довго-довго ...

Величне почуття, яке підкрадається тихо, непомітно, раптово (як маленьке пухнасте кошеня, якого всі люблять) та залишає по собі кавові відбитки. Це спалах емоцій, але не на людському й навіть не на Божественному рівні, а значно вище! Там, де не в ...

Майоріло б макове поле, якби не ковдра сірого пилу... Русоволоса дівчина Вкраїна тікає від війни. Вона ховає в собі терпкий біль, сльози матерів загиблих, кров на солдатських руках. Ще зовсім юна моя Батьківщина, а вже встигла пережити голод, війни, ...

Темно. Зорі від страху сховалися за хмарами. Гроза ледь не щохвилини кидає блискавки з-під почорнілого крила. Гучно відлунням котиться грім вулицями промоклого міста. Крап... Крап... Крап... Гуп! І знову крап... Душа болить та рветься на волю, але ...

Чи не кожен із нас знайомий із тонким смаком Мистецтва, наповненим солодкою карамеллю, кардамоном та чилі. Хтось малював сніговичків у дитячому садочку, інші співали пісень у шкільному хорі, дехто танцював в ансамблі будинку позашкільного дозвілля. ...

Почався дощ... Холодні нещадні краплі впивалися голками в тіло самотнього кота, який вдивлявся в сіру безкрайність неба. Подерті до крові вуха, вирвана жмутами шерсть, перебита ще багато років тому лапа... І ці великі мрійницькі очі маленького ...

За допомогою одного простого руху в пам'яті надовго застигають моменти насолоди. Легкий дотик до кнопки – й альбом наших спогадів стає більшим. Але камера передає лише частинку життя, усе інше залишається по той бік лінзи. Ми створюємо свій світ. ...

Двадцять перше століття - мертве покоління. Сумні діти зі щасливими масками на обличчі. Ми всі залежні від Інтернету, думки оточуючих та кави для підзарядки. Нам не потрібно для щастя нічого більше за продану без паспорта пляшку та позначку 4G на ...

Ступила цариця Весна по землі -
Виросли квіти вже чималі.
Рослини, що недуги швидко лікують,
Здоров‘я й наснагу людям дарують.
Колюча кропива майже всесильна,
Відома властивість її молодильна.
З берези бруньки - то зілля від кашлю.
Нудоту ...

- Грицю, любий, з’їздь до Криму:
Треба солі у хатину!
І на воронім коні
Повертайся за три дні.


- Рад я, мила, вмить вернутись,
Та не в силах так зігнутись.
Треба часу до неділі –
Привезу я гори білі.


Вибрав Гриць коня прудкого ...

Агов, фанати Гаррі Поттера, відгукнітьтся!
Уявляю собі, як посеред літа сова приносить мені лист з найвідомішої школи чаклунства у світі - з Ґоґвортсу! 
Цікаво, на який факультет мене б направив Сортувальний Капелюх? Напевно, шепнув на вушко: ...