Наші твори

Я не в змозі змінити світ, але ладна змінити цілий всесвіт усередині себе. Я не вмію налаштовувати фортепіано, але можу настроїти струни моєї душі. Кожна з них по-своєму особлива, важлива... Мінорні гами, мажорні акорди не раз виводили їх із ладу, ...

Аніскільки... Я вся в хмаринах, часами на іншій планеті, далекій, казковій, незбагненно великій. Десь у зірках загубила квиток до Землі, а вже стартує остання ракета. Можливо, залишуся тут назавжди… Тут вищі будівлі, нескінченні, тут тягнеться мрія ...

М’якенький клубочок із чортиковим хвостиком безперестанку просить їсти. Таке воно – моє домашнє дияволятко, або просто одомашнений щур.

Цей домашній пилосос ми не купували в зоомагазині, а приручили та ростили самі вдома. Королева щурів із ...

У самотньому двоповерховому будинку, що сховався на окраїні невеликого міста, шпалери пожовкли чи то від часу, чи то від сусідів, що намагалися залишити слід по собі. А кутки заткано сріблястою павутиною часу й пустки…

Тут давно нікого не було… ...

Повсякчас помічаю, як кожен охочий готовий пограти на струнах моєї душі. Торкаючись по черзі кожної, люди змінюють моє буття з частотою коливань хорди… І навіть не помічають…
Ти навіть не уявляєш, скільки нот зможу передати при першій же спробі ...

Одного осіннього вечора, коли я вже збирався засинати, знадвору почулося жалібне нявкання. Відчинивши вхідні двері, родина побачила маленьке, наскрізь промокле кошеня. Воно дивилося на нас своїми жалісливими оченятами так благально, що одразу всі ...

''Ось він біжить до мене, щоб обійняти'', – думав я, поки кіт не прибіг до миски й не почав нагло нявчати. Насипав йому їжі, а він, ніби не помічаючи її, пішов до іншої кімнати. ''Марсе!'' – гукнув його. Він потягся, полежав на спині й тільки тоді ...

Утомився... Мозок не працює, а ноги підкошуються. Хочеться втекти кудись далеко-далеко, де ніхто б не зміг потурбувати мій спокій. Заплющую очі... Зелене листя шелестом манить у царство природи. Вузенькі стежки ведуть мене пишними полями, налиті ...

Іноді я чую, як в моїй душі грає маленька скрипочка. Крихітний чоловічок перебирає струни, що задають ритм моєму життю. Зараз він віртуозно виконує «Чакону» для скрипки соло Йоганна Себастьяна Баха. Це настільки пронизлива й водночас  потаємна ...

(за повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»)

Помер Іван… Недовго він блукав по цьому світі. Відправився в далеку путь, знайти кохану свою милу.

Хоч сльози ллються, та нема кому ридать по ньому: грають, весело сміються. Які традиції ...

Я втомилася… Пишу тобі не просто, а зі сльозами на очах.  Смішно, але багаті теж плачуть. Ти завжди говорив, що живу краще, аніж можна собі уявити, але ти помилявся.

Мої дні – суцільне пекло. Я прокидаюся сама у величезному будинку. Здавалося б, ...

Чи можна зиму не любити,
Коли скажений вітер віє,
Як сніг у носа залітає,
Як всі дороги замітає.
Розплющуєш ти зрання очі,
Співати серце дуже хоче!
Пірнути б в кучугури білі,
Немов дельфін в блакитні хвилі.
Коли вже пальці дерев’яні,
І по ...

Люблю тебе, рідна Полтаво,
Духовна столиця Вкраїни.
Як матінка ти ласкава,
Маленька моя батьківщино.


По вулицях тихих і чистих
Блукаю поетів стежками,
Повільно вдихаю повітря,
Пронизане думками.


Вони тебе також любили
І думали ...

Розкажу вам історію про те, як хлопчина любив небо. Як його сірі очі вдивлялись у кожну хмаринку. Як сонце подарувало йому свої поцілунки й залишило слід на обличчі – цяточки, які нагадували любов сонця. Він складав пісні й мріяв літати з птахами на ...