Єлизавета Пукас

Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не знайшовши нового добра
Леся Українка
Мій світ не був чимось поганим. Просто історія дісталась автора: не обійшлося без пожеж. Раніше я цього боялася... Сьогодні ж безжалісно зачинила ...

Спогади мають присмак… Вимріяна вистава першої закоханості зачепилась у пам’яті червоною помадою... Норовлива схилилася до твоєї щоки, скорилася, але не звикла до вибриків. Чуєш співанки Черемошу? 

Болісна розлука смакувала березневим снігом і ...

Є листи, які ніколи не відправлять, як і твори, які ніколи не прочитають. Знаєш, у моїй душі було не одне багаття, тож, мабуть, слова вже не вартують і центу. Туман переплівся з ожеледдю, думки – з хмарочосами, а проза,  кажуть, обросла ...

Історії сягають відлунням,
Коли в житті вже немає творця.
Наша справа - згасити відлюддя
Й пам’ятати про титана-отця.
«У серці місця небагато», – колись так казала моя бабуся. Було б чудово, якби там вмістилися всі «НАЙ» та «ЄДИНІ». А як бути, ...

Коли тема запропонована,
але мотив – щирий
 Ось і завершилася наукова конференція. Очікуваний і напружений МАН позаду, навіть відомі результати. Це той стан, коли тиждень розтягся в місяць, день – у хвилину, а емоції розчинилися в лоні часу. Якщо ...

Хрумтіла під ногами крига, ховаючи сніжок, начебто вчора... А сьогодні ми ближчі до традицій наших предків: зустрічаємо Новий рік в умовах «весняної відлиги». Може, то й хороший знак, як думаєте? Може, нарешті нас чекає повне перезавантаження? Може, ...

Я загубив тебе в минулому житті… Кажуть, ми не в змозі пам’ятати те, чого ще не трапилося, але як же тоді пояснити це…

Щоночі я прокидаюся, ніби у вирії. Іграшкові хмаринки маревом являють мені тебе, таку невагому й мрійливу Хоча й не видно чітко ...

Витинаю ножицями душу. Завдяки тобі вона вже давно паперова, тож хоч із візерунками буде... Ці пустоти розчинили мої нервові суцвіття, та, знаєш, тепер зручніше палати: ці дірки ближчі до серця, а там же й досі нуртує вогнежар...

Колись ми були ...

Сторінка за сторінкою... Знову закінчується зошит з алгебри. 

На межах клітинок уп’ялися краплі дощу, які колись символізували щастя, а зараз іронічно нагадують смуток. Знаєте, у той вечір усе пішло не за планом…

Маленька чайна, захована в ...

Рік видався напрочуд тяжким: дві операції, випалені легені та смерть Джині. Сибірські ліси були моєю батьківщиною, а ця кішка – справжньою віддушиною. Про операції нічого й говорити: хтось «круто» покатався. Надворі стояв листопад – і настрій не ...

Вулицею бігли дві тіні, відбиваючи ритми шаленого мегаполісу. Вона зробила реверанс, він вклонився, а їхні астральні тіла здійнялися у вихор танцю. На стінах міської лікарні поєдналися два хореографічні стилі: балет та степ. Дівчині виповнилося ...

Кожне слово вдаряло мікроімпульсом і розносило вщент будь-які захисні механізми. Гра шпильок набирала обертів, а рівень напруги перевищував 220 вольт. Наша боротьба точилася на межі кохання й ненависті, розуму й серця. Стерпіти це було неможливо: ...

Малюю. Не руками – душею.

Цифра за цифрою: неоднорідні мазки встеляють полотно. Надворі волає голос смерті – сирени швидкої допомоги. Останнім часом вони стали чимось звичним... Хоча мене пересмикує щоразу, коли чую ці відголоски. Зупинилася коло ...

Сьогодні я бачила Старість. Вона проходила поруч і вирішила зайти в гості. Повільні кроки, згорблена статура, проте це не робило її менш прекрасною. 

Сиділа навпроти мене – розповідала про юнацькі роки. Про те, як ховалася в кущах, бо розбила ...