Проза

Так, ні, так, ні, так, ні… Остання пелюстка ромашки впала на землю. “Отже, не варто переїжджати до Києва, це не моє. Навіщо ризикувати? А якщо не впораюся?” Нестерпні думки все лізли мені в голову, не даючи зосередитися на формуванні букету з ...

Стрибок із парашутом, адреналін, легені наповнені радістю, робиш крок в безодню та летиш. 

Рух назустріч невідомому. Здавалося б, страшно, однак хіба можливість діяти, думати, любити – це не щастя? Намагатися вгадати, що зустріне тебе завтра, ...

— Бабуню! – гукає Фрідер і смикає бабусю за спідницю. – Поглянь, скільки снігу випало на вулиці, ходімо покатаємося з гірки на санчатах!

— Загалом непогана ідея! Ходімо. Тільки вдягайся тепліше, тому що на вулиці дуже холодно.

— Добре… А де ...

– Бабуню! Гратися хочу, бабуню! – гукає малий Фрідер та смикає бабусю за спідницю.

— Бабуню, ну коли вже ми будемо гратися в шпигунів? Пам'ятаєш? Ти обіцяла!

— Так,  угамуйся й перестань мене смикати, – бурчить бабуся й показує на годинник. ...

— Бабуню! – гукає Фрідер і смикає її за ковдру. – Бабуню, пішли гуляти!

— Угамуйся, дитино, і перестань мене смикати, – спросоння пробурмотіла бабуся. – Поглянь у вікно. Та ж ніч надворі. 

— Та бабусю, – скиглить хлопча, сумно дивлячись на ...

Є листи, які ніколи не відправлять, як і твори, які ніколи не прочитають. Знаєш, у моїй душі було не одне багаття, тож, мабуть, слова вже не вартують і центу. Туман переплівся з ожеледдю, думки – з хмарочосами, а проза,  кажуть, обросла ...

О руто-м’ято! Прекрасна рослино української землі!
Ти носиш ім’я мудрої давньоримської богині Менти,
зцілювачки хвороб і провісниці майбутнього!
Ти диво природи, окраса кожної оселі!
Твої гнучкі стебла сплітаються в чарівний килим,
Твій ...

Жив у мене дуже неслухняний кіт, якого за це прозвали Пустуном. Він був справжнім бешкетником і розбишакою. То, бува, скибку хліба вкраде, то капці хазяйські під диван занесе. Якби не був він таким пронозою, діставалося би йому щоразу добрячого ...

Вона лікує все, що хоч.
Чи нежить, чи застуда,
Чи то серце заболить.

І варення з неї роблять,
І компот бабуся варить.

Вона червона, полум’яна,
Своїми відблисками грає.
Мала вона, немов краплинка,
А смачна вона усюди.

Вітаміну С вона ...

Історії сягають відлунням,
Коли в житті вже немає творця.
Наша справа - згасити відлюддя
Й пам’ятати про титана-отця.
«У серці місця небагато», – колись так казала моя бабуся. Було б чудово, якби там вмістилися всі «НАЙ» та «ЄДИНІ». А як бути, ...

Було мені сумно, я дещо нудьгувала. Усе думала: що б таке зробити. Подивилася на стелю. На жаль, нічого не спало на думку. Як ось мій улюблений ведмедик Мишко, що сидів на підвіконні, якимось потаємним своїм поглядом дав привід погортати альбом. З ...

Кажуть, що життя наче зебра, чорно-біле. Біле – хороше, чорне – погане. Щастя явно не біле, надто непомітний цей колір у прядиві. Ми сидимо на кріслі-гойдалці й плетемо це щастя. Інколи через нерви виходить неохайно, чи, може, просто підібрали ...

03.01.2021
Прокинулася… Бачу гірлянду, яка висить ще з 25 грудня. Настільки хотіла спати, що не вимкнула її.

Навколо сірі стіни, з якими я вже злилася. Визираю у вікно, а там такі ж сірі будинки. Знову мій буденний, звичайний ранок. Треба ...

Сонячний ранок серед засніжених Карпат… 

Коли стикаєшся з бурхливим диханням природи в самому серці вічнозеленої української «тайги» — внутрішній світ завмирає. Прудкі гірські річечки течуть донизу, неначе поспішають привітати всіх із Різдвом та ...