Проза

Теплі парки знову приймають у свої обійми закохані пари, які блукають вулицями в пошуках затишку. Пряний травневий аромат заповнює легені й ніби надихає нас на почуття. Ми не завжди можемо зрозуміти ці дивні емоції й думки, які переповнюють ...

Усе минає… Дитячі «рани» на колінах загоюються, а спогади про веселого Мишка із сусіднього будинку та його двоколісну «Україну» залишаються чітким відбитком у пам'яті, затуманеній заліками й іспитами. Ну, а чим ще може бути забита голова людини, яка ...

Кожна людина – це неповторна особистість. Проте інколи ми самі ставимо життєві рамки, які заважають рухатися далі. Відтак стаємо однаково сірими, буденними, схожими один на одного. Безперечно, виділятися із натовпу надзвичайно важко, інколи навіть ...

Свобода... Її багатогранні різнобарвні відтінки, потрапляючи у свідомість лише один єдиний раз,  лишаються там назавжди, відтіняючи кожен день нашого життя. Але чи не є це ілюзією, яка, разом із солодкими нотками щастя потрапляє в кров і потім ...

Минали роки… На вулицях з'являлося все більше транспорту, нових облич. Проте ці зміни не торкалися старого собаки. Його знали всі, та ніхто не звертав особливо уваги: ходить і нехай ходить… Та він усе своє життя шукав вихід із цього темного лісу ...

І знову сиджу над холодною прісною чашкою кави. Складаю шматочки пазлів серця докупи, щоб спробувати ще раз пізнати силу кохання. Справжнього. Але, на жаль, щоразу розбивається серце все на більше скалок. Колись (сподіваюся, не скоро) воно ...

Тихенько й ніжно за спиною ти відчуєш ледь помітне дихання. Воно  наповнене якимось незвичним холодом, пронизує тіло, прошиває тоненькою ниточкою емоцій твоє гаряче серце, яке несміливо здригається з кожним подихом.

Ти впізнаєш ці обійми з ...

Давня людина завжди звеличувала силу нашої Землі. Сприймала її як божество, поклонялася, створювала тотеми. І ось уже давній неандерталець еволюціонує в людину розумну. Хомосапієнс ставить під сумніви могутність природи, але чи варто?

У дитинстві ...

Зупинися на хвилину! Куди ти йдеш? Зачекай на мене!..

Але ти пішов... Залишив по собі лише шрами на серці. Мій світ розбився в одну мить на міріади уламків. Я ніколи, до сьогодні, не відчувала такого сильного болю. Розумію, ти не винен, але чому ...

Я живу в неповторній Полтаві. І ось одного разу, прогулюючись рідними вуличками, задумалася: «А як зробити наше місто кращим?»

Особисто мені перше, що впадає в око, – це природа: дерева й квіти. У Полтаві чимало парків, алей чи просто клумб. Але ...

Люблю Полтаву, вона дуже гарне місто, але все одно не вистачає багатьох факторів, щоб назвати її найкращим містом.

Візьмемо до уваги покинуті будівлі, що трапляються на кожному кроці. Кадетський корпус, наприклад, простояв без належного нагляду ...

ХХІ століття... Біжимо кудись, спішимо... Окрім своїх справ, не помічаємо нічого...

Природні пейзажі замінили кам'яні джунглі, де, на жаль, усе менше й менше дерев та квітів. Але, ідучи, зупинись! Побач силу деревця, яке пробивається крізь ...

Ти коли-небудь намагався побачити щось незвичайне в буденному?  Можливо, треба зупинитися на мить і подивитись навкруги? Ти ж маєш уяву! Тож користуйся нею! І побачиш багато цікавого й такого манливого...

Озирнувшись навколо себе, просто ...

Прохолодно... Час від часу дощить, а ми райдугу в калюжах бачимо. Краплі дощу стікають з листочків, та потроху з-за хмар починає виглядати сонечко, готове до приходу весни. Дерева оживають, уже видніються рожеві квіточки, які, наче кольорова цукрова ...