Наші твори

Коли Бог парував людей, то створив для них спільний розум… Серце тьохкало від телепатії, поки ті закінчували фразами одне одного ніби завчені рядки з подертої книги, наперед відгадували рухи… Схожі та близькі… І серед ліку очей лиш удвох на тій ...

Я маю синці на душі,
В очах - зарубцьований відчай,
Сліди від гарячих ножів,
Що людство точило сторіччя.
Я маю дві кульки в руці:
Блакитну і жовто-яскраву, -
Кратери сліз на щоці,
На язиці смак отрави.
Я волю хапаю невпинно,
Єднаю до ...

Нестерпність погоди підтверджує біла стеля.
Крихка штукатурка. Кривенький уклін до ніг.
Іржавий оазис забутої богом пустелі.
Ковток дощової, шкода, що не талий сніг.

Ламаний ритм нещадно б‘є підвіконня,
Юність запала у сИні. Мажорний грім. ...

Навпомацки олівчиком у тиші
Воркує серце напівголі вірші.
Боїться промахнутися словами,
Боїться, що підгледять чорні ґави.

У серця крила дещо ілюзорні,
Та ніч пускає чудеса назовню.
Рядочки пахнуть медом і полином,
Ледь устигають за ...

Я би хотіла туди повернутись,
Де мама приносить цукерку з роботи,
І не дратує платтячко скуте,
У голові казка замість турботи.
Якось сказали обняти на вдачу
Дерево на шкільному подвір’ї -
Вірю на слово усім, кого бачу
Й нишком краду зі стола ...

Вісім натхненних у тиші, годинник - штрихи на папері.
Срібло мізинця за принципом Всесвіт катує відверто.
Розмова з гвіздками на стінах, сором у зім’ятій сфері,
Скло безпощадно тріщить, пізно вмирають комети.
Ілюзії калька в моторі, у білому ...

В долоні ромашку вбиває
Останній серпневий вагон.
Холонуть сидіння трамваю,
Сивітиме майок сезон.
Задуха заламує пальці,
Щоранку клубами летить,
Комфортніші вуличні танці:
Чолом не стікатиме піт.
На п’яльці вохряний хрестик,
Блакитним ...

Досить! Дістали! Мов вічність година.
Плетуть чутки, обстрілюють днину,
Без честі лізуть, свідоме втрачають –
Червоні води дійшли до причалу.
У вогні будинки, палать має серце!
Жінки та діти озуті у берці…
Шкода дивитись у очі невинні,
Бо ...

Усім привіт! Я собака, а якщо бути точнішим, то вівчарка. Мене звати Санта, і сьогодні трохи розкажу про мій спосіб життя, познайомлю зі своєю сім’єю.

Я маю аж чотирьох хазяїв, а ще сусіда по двору, якого нещодавно принесли, – кота. Не розумію, ...

Автор: Тетяна Манько
Кожна людина неповторна, немає на планеті однакових. І коли це усвідомлюєш, то стає так самотньо! Адже хочеться, щоб тебе розуміли, розділяли думки та вподобання. А як такої людини не знаходжу, то здається, що краще залишатися ...

У будинку, де я народилася, жила бабуся, вона садила мене та братика й возила в дивне місце, де всі розглядали та усміхалися. Одного разу, в один із таких днів, біля нас зупинилась жінка, подивилася мені в очі, щось промовила, узяла на руки, ...

Чи легко бути білою вороною? Напевно, ні. Бути не таким, як усі, вирізнятися з-поміж інших не завжди легко. Лише 30 років тому в нашій країні відрізнятися від інших було не скільки не гарно, скільки заборонено. 

Мій тато завжди ненавидів СРСР і ...

Моє ім’я Шуша! Я шиншилка. Іноді, коли до господарки приходять гості, то не одразу розуміють, що я за тваринка. Але завжди милуються моїм хвостиком та пухнастою, як хмаринка, шерстю.

Влада така велика порівняно зі мною… Та в моєму маленькому ...

Коли я була маленькою, ходила до знайомих у гості. У їхньому будинку “жили” іграшкові собаки-роботи, які слухалися й виконували всі команди, ніби справжні собаки! Тоді це мене дивувало, а я ловила себе на думці: “Навіщо взагалі заводити справжніх ...