Наші твори

У тяжкі будні, коли пил і гамір міста наступають мені на горло, я розгортаю фотоальбом і повертаюся в найщасливіші моменти життя: тепле, заціловане сонцем літо, табір, гори, дитинство, прогулянки з друзями, подорожі, останній дзвоник і численні ...

Мені подобається зелений чай, зимові дні, сірі будинки, поезія... Сум повільно огортає небо. Радість стікає шпалерами вниз. Кутаюся в ковдрочку в ліжку, споглядаю мальовані зірки на стелі... Депресивна мрійниця. 

Повна апатія, стан байдужості та ...

Стрілки годинника несміливо, боязко крокують до півночі. Вітер нашіптує таємниці на вушко крізь бурштинову пелену зірок. Літніми ночами так і хочеться мріяти, мріяти… Сиджу в полі маків та волошок, споглядаю космічні мережива на небі. Простягаю ...

Любов і ненависть – дві протилежності, як чорне і біле в нашому житті. Це два крила за плечима людини. Кажуть, від кохання до ненависті – крок... Один єдиний... І це дійсно так, бо всі почуття зникають миттєво, якщо з’являється розлучниця – зрада. І ...

Якщо чесно, хочеться забутися. Заснути сном мерців. Але це так малодушно — утекти: сховатися від проблем, людей, що завдають болю. Бігти й не оглядатися, що позаду тебе… Але ні, вони тебе наздоженуть, як ті хижаки, які почули здобич, її запах, що ...

Зима – чудова пора року. Про неї можна розповідати словами. А художники замінили їх фарбами. Композитори написали музику. Фото, картини, музика – усе це може створити зимовий настрій. Але краще особисто побачити цю красу на вулиці, щоб відчути ...

А я йду до школи. Шлях не близький, мені чимчикувати близько 30 хвилин, залишаючи відбитки чоботят на білій землі. 

Виходячи на вулицю, бачу, як сусідка гуляє з песиком. Собака стрибає по білосніжному тлу, качається по ньому, як на м’якій ...

Світає… Час збиратися до ліцею. Уже минає січень, а справжньої зими не відчувається. На вулиці сиро й похмуро. Природа й люди вже давно чекають на сніг. Дуже потрібен він землі для багатого врожаю. Навіть зайцям у лісі сховатися важко. Вони ж сіру ...

З першого погляду, пух — дрібнота, яку ніхто не помічає, не цінує й не бачить нічого красивого. Але ж це зовсім не так.

Такий м'якенький, ніжний. Стелиться по землі, немов пухнаста хмаринка. Так і хочеться пірнути в нього з головою. Відчути себе ...

Лечу з гірки. Навіть шарф, підхоплений вітром, не стримує екстриму й наздоганяє слідом. Міцно тримаюся за спинку санчат, бо не хочу впасти. Хоча… Це був би гарний досвід зльоту. Але гадаю, що приземлення було б не дуже приємним. Відганяю зайві думки ...

Прокидаюся на хмарині. У голові раптом виникає питання: «Чому я не провалююся, а все ж тримаюся на ній?» Придивившись, прижмуривши очі, побачила, що хмаринка збита неначе з м’якеньких пушинок. Таких білих, що аж очі засліплювало. 

Я піднялася на ...

Моє Intermezzo – це гра. Від тяжких проявів буденності допоможе тільки вона. І вигуки: “Виходь уже! Почалося!” Ейфорія від перемоги й щастя від прогресу. Це і є моє Intermezzo.

Друзі, однокласники, кохана. Вони є невід’ємною частиною мого ...

Старі колії загубилися в заплутаних лісових стежках. Збираю росяні зірочки на холодному нічному небі, ховаючись серед поля втомлених диких маків. Вони проростають прямісінько з людських сердець, палаючи пломенистим вогнем. Обпалюють мої руки холодом ...

Лиш дай свою руку… Біжи за мною, купаючи ноги в бурштиновій росі, у тиху безхмарну ніч…

 Утечемо від усього світу, десь там, на вулицях покинутих будинків, знайдемо свої тіні…

 Загубимося серед власних снів, шукаючи ту ж мить…

 Будемо бігти ...