Наші твори

Жив на світі один сніговик. Зліпила його пані Хурделиця доньці Заметілі на День народження. Біленькі кульки – тулуб, гілочки дерев замість рук і шишка замість носа. Але мала сніговиком натішилася, погралася й викинула в ліс. 

Бродив бідолаха ...

Покладу дві монети в телефонний апарат. Натисну на виклик, але на іншому боці дроту буде тихо… 

Заплачу за проїзд, сяду під вікно, увімкну улюблений сумний плейлист, заплáчу на очах у всього салону. У душі щось занадто порожньо без тебе… 
...

Сніжинки повільно, вальсуючи, падають на бліде обличчя. Так і хочеться спіймати їх хоч на мить, але вони відразу ж тануть від дотику до теплої шкіри. 

Зиму надовго втримати не вдасться. Якщо осінь можна увіковічити в серці засушеним багряним ...

Коли ти приходиш додомцю виснажений після тяжкого робочого дня, єдине, чого хочеш, – це впасти на м'якеньке ліжко та забутися в міцному сні. Деколи це вдається, а інколи згадуєш про обіцянку мамі прибрати у квартирі до того, як здійсниш задумане. 
...

Кажуть, що потрібно ловити кожну мить життя, ніби ту кицьку за хвостик. Наче хочеш си-и-ильно обійняти її й не відпускати. Проте коти – тварини горді, доволі самостійні й непостійні. Вони прагнуть уваги, але потрібно чітко розмежовувати витівки. Так ...

На жаль, новорічні свята вже в потязі до Лапландії. Хоча я їх і провела до вагону, вони не взяли мене з собою в мандрівку, сказавши, що я повинна чекати на них тут, щоб жодна ялинка не зів'яла, жодна новорічна прикраса не розбилася. Я вже навіть ...

Творчість Б.-І. Антонича – нескінченне джерело натхнення не тільки для письменників, а й для звичайних путників, яких цікавлять одвічні питання. Але що промовляють до нас його твори? У чому ж людське щастя?

Кожна особистість – художник, який сам ...

Біль – це  слово, що викликає в душі кожного якийсь підсвідомий страх, навіть почуття жаху. Хтось не може витримати навіть найменшого дискомфорту від маленької ранки, інший же мужньо несе хрест своєї долі навіть на межі життя й смерті. Але чи здатні ...

Мов божевільний письменник, що уявив себе художником, пишу це тобі, Минуле. 

Благаю, викресли мої помилки. Навчи маленьку Жменьку розплутувати клубок зі слів у горлі, плакати не в подушку, говорити все людині у вічі, а не писати свої ...

Kоханий друже дитинства! Привіт!
Чи пам'ятаєш теплі ночі з запахом соняшникового поля, де ми згубили свої кращі сни? Серед зірок збирали дикі маки?.. У світлі ліхтарів спалили себе, щоб відродитися потім із попелу липневих вінків. Твої картини, ...

Перші лапаті доньки зими залетіли прямісінько в серце й оселилися там надовго. Головне, щоб від полум’я думок не розтали…
Підбираю з землі паперові крила, знаходжу в найдальшій шухлядці улюблені рукавички й взуваю теплі чобітки. Вилажу на дах ...

Солодко мурчить вечірня тиша за вікном. Я пригадую всі щасливі, барвисті, наповнені радістю миті, проведені з тобою. В усьому бачу дотики минулого. 

Пам’ятаєш, як ми ночували в тебе вдома, бо я не змогла піти через травневу зливу? Ми сиділи на ...

Ти, уже змучений важким днем, повертаєшся додому й ще на вулиці чуєш запах свіжоспечених тістечок, які приготувала матуся. Заходиш у дім, готуєш чай із персиком, м'ятою та чебрецем, під мерехтіння ялинки йдеш милуватися снігом, який красиво ...

Час: ХХІ століття. Війна все ще триває…

ХХІ століття... Війна між світами.

Космічний попіл у полоні диму намагається схопити світло-багряне зарево думок. Волосся кольору вранішньої зірки переливається, ховаючись у гротескній обкладинці. На ...