Єлизавета Пукас

Хрумтіла під ногами крига, ховаючи сніжок, начебто вчора... А сьогодні ми ближчі до традицій наших предків: зустрічаємо Новий рік в умовах «весняної відлиги». Може, то й хороший знак, як думаєте? Може, нарешті нас чекає повне перезавантаження? Може, ...

Я загубив тебе в минулому житті… Кажуть, ми не в змозі пам’ятати те, чого ще не трапилося, але як же тоді пояснити це…

Щоночі я прокидаюся, ніби у вирії. Іграшкові хмаринки маревом являють мені тебе, таку невагому й мрійливу Хоча й не видно чітко ...

Витинаю ножицями душу. Завдяки тобі вона вже давно паперова, тож хоч із візерунками буде... Ці пустоти розчинили мої нервові суцвіття, та, знаєш, тепер зручніше палати: ці дірки ближчі до серця, а там же й досі нуртує вогнежар...

Колись ми були ...

Сторінка за сторінкою... Знову закінчується зошит з алгебри. 

На межах клітинок уп’ялися краплі дощу, які колись символізували щастя, а зараз іронічно нагадують смуток. Знаєте, у той вечір усе пішло не за планом…

Маленька чайна, захована в ...

Рік видався напрочуд тяжким: дві операції, випалені легені та смерть Джині. Сибірські ліси були моєю батьківщиною, а ця кішка – справжньою віддушиною. Про операції нічого й говорити: хтось «круто» покатався. Надворі стояв листопад – і настрій не ...

Вулицею бігли дві тіні, відбиваючи ритми шаленого мегаполісу. Вона зробила реверанс, він вклонився, а їхні астральні тіла здійнялися у вихор танцю. На стінах міської лікарні поєдналися два хореографічні стилі: балет та степ. Дівчині виповнилося ...

Кожне слово вдаряло мікроімпульсом і розносило вщент будь-які захисні механізми. Гра шпильок набирала обертів, а рівень напруги перевищував 220 вольт. Наша боротьба точилася на межі кохання й ненависті, розуму й серця. Стерпіти це було неможливо: ...

Малюю. Не руками – душею.

Цифра за цифрою: неоднорідні мазки встеляють полотно. Надворі волає голос смерті – сирени швидкої допомоги. Останнім часом вони стали чимось звичним... Хоча мене пересмикує щоразу, коли чую ці відголоски. Зупинилася коло ...

Сьогодні я бачила Старість. Вона проходила поруч і вирішила зайти в гості. Повільні кроки, згорблена статура, проте це не робило її менш прекрасною. 

Сиділа навпроти мене – розповідала про юнацькі роки. Про те, як ховалася в кущах, бо розбила ...

Кажуть, ніби магії не існує. Хоча, на мою думку, це величезна помилка. У житті кожної людини є надзвичайна сила – любов матері. У чому ж її надзвичайність, спробуємо розібратися.

По-перше, у дитинстві для кожного з нас існували універсальні ліки ...

Сіяло латане сонечко, загублені промені танцювали у міріадах ластовиння, грайливий вітерець заплутував волошки в пасмах рудого волосся.

Усмішка з гірким присмаком полину всілася на вустах.

У часи завірюхи на шляху утримувало лиш одне: ...

Загорнувшись у безрозмірний светр і підставивши коліна під голову, міледі блукала коридорами власної свідомості. Ах, як же вона обожнювала це місце: з підвіконня було видно всю глибину безмежного неба...

Нарешті можна обдумати те, що при світлі ...

Наше життя в порівнянні з космічним часом незначне-якихось 3 секунди. Одна людина, не зрівняється з найменшою галактикою. Наше Сонце - крихітка, в порівнянні з іншими зірками.

Виявляється, все що нам так важливо, насправді мізерно, і що для нас ...

Присвячено любій бабусі Валі
На старих книжкових полицях, вистелених архаїчним  пилом, химерними візерунками витанцьовувала вибаглива лінія долі. Її тернистий шлях  прокладений  сторінками пошарпаних історичних романів.  З старого грамофону, на ...