Проза

Не маючи часу на буденність людського життя, блукаю стежинами емоцій. Саме вони є головним тягарем у моєму житті. Де-не-де зустрічаю радість: «Привіт! Як я щаслива тебе знову бачити». Упродовж подорожі змінюю курс, бо не дають моєму літаку набрати ...

Минув рік із того часу, як здійснилася Маріччина мрія. Їй подарували руденьке пухнасте кошеня. У родині довго не знали, як назвати улюбленця.

─ Можливо, він хоче бути Рудиком? – запитав батько.

─ Давайте назвемо його Пухнастиком! – ...

Темний зимовий вечір... Ти зовсім стомлена після напруженого робочого дня сидиш самотня у кав‘ярні. Філіжанка міцної кави так манить ароматом ванілі та різдвяного печива. Твій погляд прикутий лише до одного вікна: ніби чекаєш на когось із ...

Вона обіймає кожного, зігріває... Але не дає поворухнутися:  наче сталеві ланцюги по всьому тілу, а гиря тягне на дно. Думаємо, що це на краще, але просто нічого не розуміємо.  Щось дивне змушує змерзнути аж до лихоманки. Здоровий глузд покинув нас, ...

Зимовий сніг із кожною хвилиною все більше й більше ховав у крижаних обіймах машини, паркани різнокольорових будинків та маленькі вулички, які й весною ледве розгледиш.

Здавалося, незайманими залишилися лише люди, але й ті, загорнувшись у ковдру, ...

У моїм іntermezzo завжди пахне затишною ковдрою миті, яка огортає серце. Сіра буденщина, мов кайдани, стає все важчою з кожним днем. Тернистим шляхом ідучи, не помічаю, як плине час і люди, поспішаючи в невідоме, назавжди зникають.
Та тільки ...

Кіт… Саме його мені найлегше вважати винуватцем кожного неспокійного сну. Його гострі кігтики впиваються в тіло, наче лезо, пробуджують тебе о будь-якій годині. Кожну ніч я відчуваю глибокий подих чи необережний рух свого улюбленця. Якщо не ...

Ось і минула половина морозної зими. Сидячи біля вікна з виглядом на засніжені Карпати, хочеться залишитися в цій казці назавжди. З неба падають сніжинки, танцюючи елегантно, тендітно, чарівно... Вони летять так ніжно й легко, щоб впасти на землю й ...

Бризки хвиль... Солона тепла вода... Білі гори загортають тебе в морську піну... Промінчики сонця лагідно торкають золотавий пісок та грають у квача зі спритними рибками.

Ти навіть не уявляєш, що може статися завтра, але вже пірнаєш у морі ...

Життя кожної людини – переповнене морем труднощів. І, врешті-решт, настає час, коли потрібно відпочити. Коли вже не вистачає сил на подолання цього бар'єру. І тоді хочеться просто втекти.

Відпочити з найкращою подругою або ж провести цей час із ...

Скінчилася п'єса.
Останні ноти фальші
наповнюють легені хриплим басом.
Свідомість
годує немитими спогадами
на сніданок, обід та вечерю —
По горло сита.
Та, врешті, кращого чекати марно:
Чого боялася — на те й наштовхнулася.
Тепер вальсую в ...

Нас звела спільна подруга... Звичайна дівчина допомогла побудувати моє щастя.

Вона познайомила нас і розчинилася в повітрі, що було дуже дивно, але коли закоханий, ти не звертаєш увагу ні на що, окрім нього. Біле, наче сніг, волосся зачарувало ...

Надворі вже тепло... Я закінчив усі справи й тепер можу робити все, що захочу.

Чіпляю навушники й сідаю на велосипед: нарешті почуваю себе вільним. Їду сам не знаю куди, але від цього ще цікавіше. Навкруги дубовий гай, а під колесами – корінці ...

Лише тоді, коли остання мить життя поставить вибір, ми виберемо життя. Хоч як би іноді і не бажали смерті. Можливо, ти страждаєш і забуття здається кращим. А може, остання мить – це геть не те, чого ти прагнув?  А як же ті слова, що краще жить? Що ...