Твори з тегом: війна

Вже рік іде ця ненажерлива війна.

Вже рік від мене ти далеко.

Поодинокі відеозв'язки

Долають сотні кілометрів.

Моє життя – це до і після,

Коли та нечисть вдерлася у дім,

Коли пішов ти захищати

Край рідний від безжалісних ...

Дитячі мрії, щирі і щасливі,
Зруйновані були в лютневий день,
Коли ворожі, темні сили
Почали нищити людей.
Так боляче, що серце розірветься,
За що ви позбавляєте життя?!
Хто дав вам право забирати
У сина – матір, в матері – дитя!
О скільки ...

Якось уночі, коли я вже майже спала, явився мені дідусь, який відійшов у кращі світи багато років тому. Він завжди був переконаним, що сусідня країна- агресор ніколи не була нашим братом. Це досить дивно звучало з вуст директора школи за радянських ...

Колись в квітучих садах, золотистих полях, могутніх горах жила дівчина. Вроду вона мала таку, що їй майже кожна жінка заздрила. Блакитноока, волосся на сонці блищить, як колоски пшениці в полі. Убрання в неї – усе в квітах. З усім живим розмовляла ...

Морозний тихий ранок. Похмурий старий чернігівський ліс ледь продувається зимовим вітерцем. Здавалось, що ніхто не потривожить цей тихий спокій. Але що це? Уважно принюхуючись, прислухаючись, задивляючись в суху траву та гілля, дріботів своїми ...

Війна забрала пазли, з яких складалося моє життя, змінила десятки частин і необережно кинула в обличчя. Мені ж зараз знову збирати ці деталі на брудній підлозі й складати в повноцінну композицію.

Я часом забуваю про 24 лютого, мені нагадують люди ...

Ні для кого не буде секретом, що наприкінці зими, а саме 24 лютого 2022 року, Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Велика війна перевдягла нас, перетасувала колоду ролей, змінила географію та світовідчуття. Мене, наприклад, вона ...

Дні!

Який це музей дрібниць!
Євген Плужник

Історії, які конче мають бути почуті, розказують пошепки на чужому балконі. Узявши дозвіл, я вас проведу в те, як правильно спільнотворити простір. Як дисклеймер попереджую: після подібного хочеться ...

Я бачу: повітря густе і тривожне
Важко осіло в легенях.
Очі крізь дим ще дивитись спроможні.
Захований паспорт в кишені.

Я бачу порожніми місто і площі,
Що вчора були велелюдні,
Старенької річки воднії товщі.
Тут тепер страшно і брудно…
...

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «ї»…
Іван Малкович
Дитино, це вже досить суттєво. На затушованій по-чорному землі замовкли солов’ї. Серпик з ниточкою зник із ...

Він на фронті обіймає «Анютку». Кляне всіх, хто препаскудно втік за кордон. Магістр педагогічного. Тобто ще незакінчена вища. Мій вожатий та однокурсник сестри. 

Йому б зараз математику й фізику! Але ні — країна вища за всі інтереси. Нагадую, що ...

Коли в повітрі вже весна бриніла
І люд чекав на березневі повені,
Вкраїну-неньку люта хмара ненависті вкрила –
Сусід злостивий, пес блудливий,
Над нашою землею чорні розіп’яв вітрила…

Ще ледь жеврів постпандемічний світ
І так хотілось знову ...

Вільнюс. Я ніколи не назву тебе своїм, о моє місто північних янголів! Вчуся жити з тобою. Моє прізвище з твоїх теренів, схоже, приблудилося ще з часів Великого Князівства Литовського. Колись з моєю ненькою ви були дуже близькі… Отже, і я спробую.
...

Проговори мої страхи. Вигоюй біль від невизначеності й дестабілізації. Хоча б трохи побути закоханою в транзитний шарм! Усе тимчасове найбільш стабільне.

Дуже круто говорити про людиносвітськість, коли маєш абсолютний нуль із переміщень. Та ...