Проза

Уроджена я й викохана на теренах славної країни з «У» попереду, де різні люди водяться. Було б брехнею стверджувати, що моя натура не перейняла якісь диковинки чухраїнців. Звісно, не завжди чухаюся! Цю рису моїх побратимів намагаюся, досить успішно, ...

Щойно встав уранці,
дав собі лад - наведи
лад і на своїй планеті.
Антуан де Сент-Екзюпері
 

То був звичайний спекотний літній день. Звісно, у цей час городяни виїжджають із душного і навіть розпеченого міста шукати спокій і красу. 
...

У мене був собака на ім’я Зурбаган. Неймовірно гарний, сильний, великий, він добре лагодив із дітьми. Можливо, тому, що мав пастушу породу, яка походить зі Швейцарії – бернський зененхунд.

Шість років поспіль жив у нашому домі Зурбаган, не маючи ...

Холодні кристалики льоду опускалися мені на обличчя. Небо було вкрите білими хмаринками, неначе тітонька зима притрусила його солодкою ватою. Озирнувшись, угледіла, що на дахах будинків лежав мокрий сніг. Падаючи, сніжинки перетворювалися на ...

«Маруся Чурай»… То був ніби груповий сеанс психотерапії, на який витягли все горе, страждання й болі, які огортали нас у житті, та й не одне століття. Актори вивершили це все й змусили прожити. І перше кохання, коли ти дійсно знав, що любиш, але ...

«Усе минає, і це теж минеться»… Цар Соломон таки мав рацію. Уся істина  обрамлена в кільце, а мені завжди було мало того значення. Бо наша історія теж закінчилася: відіграли останні акорди. Серед тиші обтинали мінорами, але, мабуть, і це вже ...

Надворі правила осінь. Суботнього ранку в класі було холодно, і я потягнулася до вікна, аби зачинити.

 — Лізо, будь ласка, лиши відчиненим. Хоча б на провітрювання. Мені так млосно…

Без зайвих запитань я із задоволенням погодилася, бо, власне, ...

Осінь розпливається асфальтом, дзеркально обійнявши верховіття. Може, я теж тебе не кохаю, і то лишень фантом підліткових віршів? Здається, «ти просто схожий на Долю»… Ось у класиці завжди підказок більше, ніж в мене. От нащо вітер пронизує ребра, ...

Одяглася осінь оранжево, оксамитовими окрасами. Одшуміли осики останнім оркестром. Обабіч озера отара овечок об’їдає опеньки.

Як швидко спливає час. Я вже в десятому класі. Це неймовірно, адже  пам'ятаю кожен із попередніх років так, ніби тільки-но прожила його. А скільки ще цікавого лишилося у світі, скільки незрозумілого й дивовижного!

Старша школа звучить як щось ...

Одним із найважливіших ресурсів для життя людини є саморозвиток. Мало хто може просто сидіти без діла й не цікавитися світом, тому у відкриттях нових знань нам допомагають книги, які зберігаються в бібліотеках. Маємо як шкільні книгозюірні, так і ...

Фвтор: Анастасія Паліївець

Знов зима землю замела, засипала. Звечоріло. Зазирнули зірки, засвітили знову. Забігав задумливо заєць, зігрітись захотів, знайшовши затишний закуток, знову задрімав. Зранку заморожена засипана земля, заморена зимою, ...

Вечоріє. Якась «забігайлівка» світить своєю неоновою вивіскою в спробах хоч якось привернути увагу. Непримітні люди ледь хапаються за життя, яке мчить перед очима, кава їх не хвилює. Запитання тримаються за шлейф втоми й тривоги, вони навіть не ...

 Самотній старий сивий Семен сидів серед соннного, сірого, сповненого смутку саду. Серце старого стривожено стукотіло. Синьоокий снігур співав свою серенаду. Спокійно стало старому Семену.  

«Спасибі», – сказав сивий Семен синьоокому снігуру.