Проза

Кам'янець-Подільський – місто легенд, історій, фортець та таємниць. Після екскурсії до нього я зрозуміла, що в Україні є ще надзвичайно цікаві та незвичайні місця для подорожей.  

Так зване Старе місто неповторне: неймовірні краєвиди, гарна ...

Ціную момент! 

Перерва 35 хвилин. Погляд із цікавістю спрямований на згустки диму, що вилітають із труби. Небо сіре, хвилі диму ледь помітні, зливаються з панорамою неба… Мій погляд, моє усвідомлення, моє спостереження — мить… 

Мабуть, шедевр ...

Квартиру заливало звуками дощу: він гуркотів як старий зелений диван, що колись ми пересували на другий поверх. Нарешті можна було видихнути  й відчути себе повноцінною людиною. Я, насправді, ду-у-уже метеозалежна, тож у подібну погоду страждаю на ...

У вас є два життя. І друге
почнеться тоді, коли ви
усвідомите, що життя —
лише одне
Ми так часто поспішаємо жити, забуваючи, що час – безцінна й, водночас, дуже швидкоплинна річ.

Як часто впродовж тижня мріємо: «Швидше б уже вихідні». А ...

 Умилася земля дощем спросоння. Напилася самотня річка досхочу. Розмило ґрунт чистим водоспадом, налитим у чашу потрісканого асфальту. Нефритова зелень дерев блищить сріблястою росою. Галас віт зелених розбудив сиві ліхтарі. Поховалися комахи, птахи ...

Обертається повний місяць навколо квартири з пошарпаними вікнами. Ми сидімо на дивані, дивимося на те, як листя стелить ковдру під тополею. Ти пішов на кухню зробити чаю. Такі вечори створені для того, щоб загортатися в м’які плетива та розливати ...

Я був нею приречений. Приречений на снігопад навесні й заметілі влітку. Був приречений на гибель у сонці її очей. Був поранений у спину, воскрес і знов втопився в до дива бездонному вирі осінньоокої. Протирав од пилюки стареньку гітару, щоб ...

Зошит із геометрії за 10 клас став місцем, де без сорому можу говорити про що завгодно. Чи то мовою рим, штрихів, чи домашніх робіт із фізики. Кожної ночі хочеться взяти за звичкою вже затяганий товстий зошит, розгорнути на будь-якій сторінці, узяти ...

Скільки сліз пролито в порожнечу.
Скільки сходинок зламалося водночас.
Скільки слів загубилося в тумані.
Скільки болю та бездумних втрат.
Скільки солі висипано в рани... 

Загорнула в клунок зірочку, яку схопила за багряного хвоста ще на ...

Моє безсоння заполонене думками про неможливість. П’ять зірок до неба не вистачає… З кожним днем трикляті душогуби крадуть по одному світилу. Від сирості довкола не запалюються сірники, не горять вогники в наївних котячих оченятах. Збираю вугілля ...

Я репресую ці спогади, як тільки ти прочитаєш їх. Тож запам‘ятовуй деталі, якщо захочеться відродити хоча б краплинку порозуміння між нами.... я була з тобою щирою. В усьому... принаймні — намагалася. І зараз я тебе відпустила, але ці чорні вуглики ...

Цей світ чув історії покинутих. Не одну, не дві — безліч. Але сьогодні я спровокую виверження вулкану, спопелюсь ущент, але розповім історію тої, котра кинула. (Так, це буде не просто, але присмак терпкого чаю змусив розрізати цю сольну залозу).
...

Обов'язково читати під 
Duncan Laurence- Arcade
Як страшно відкриватися добру, коли душа тріпоче зляканою пташкою, яку не раз накривали блискучим шовковим простирадлом і били, не слухаючи зламаного крику, обливали словами, ніби брудом. І та ...

Крокувала по землі, немов по пухких, пернатих, поривчастих хмаринках (так було легко!) , радісно давала “п’ятюні” гіллям ялинок, наче голлівудська зірка на червоній доріжці своїм фанам; умивалася вітром і заспокоювалася,  розчинялася в лагідних ...