Безмежне українське поле,
Просторе, родюче й неголе,
Бо воно у цвіття одягнулось
І на мавку обернулось.
Та одежа не з вовни й ниток,
А з барвистих польових квіток.
Соняшник – жовтогаряча квітка сонця,
Лице до нього тулить і долонця.
Густо ...
Безмежне українське поле,
Просторе, родюче й неголе,
Бо воно у цвіття одягнулось
І на мавку обернулось.
Та одежа не з вовни й ниток,
А з барвистих польових квіток.
Соняшник – жовтогаряча квітка сонця,
Лице до нього тулить і долонця.
Густо ...
О ти, морквино!
Жовта, красна, така прекрасна!
Так непогасно у салатах,
блищиш у всій своїй красі.
Хоч затісно тобі в темниці,
в якій сидиш ти із весни.
І все одно: як ясний промінь
боки твої прогріє,
То враз звільнишся ти з темниці,
О ...
Мене розбудили настирливі промені сонця, які пронизували віконце намету. Пташиний гомін лунав з усіх кутків лісу. До цієї ранкової пісні приєдналися річкові мешканці: кумкають жаби, скидається риба, гукає в очереті бугай.
Я тихенько вибираюся з ...
читати даліЗимовий ранок буває особливо казковим. Сніжинки кружляють та вкривають землю. Вони, мов балерини, витончено танцюють із вітром та радіють морозцю, бо він подовжує їхнє життя. Крижані сердечка не розбиваються об землю, а перетворюються на білий ...
читати даліЛежить біла скатертина. Це сніг випав на лісові галявину. Розсипався срібний бісер у тіні під деревами, а на сонечку виблискує золотий. Простір цієї краси розписаний орнаментом з пташиних слідів, які сходяться, переплітаються, розходяться між собою. ...
читати даліНе можу дочекатися зими. Календар показує грудень, а за вікном зовсім не зимова погода. І настрій через цю сльоту невеселий. Мряка й туман нависли над містом, через шибки пробралися в мою кімнату.
А як хочеться відчути радість першого снігу. ...
читати даліТимофій Романченко
У повітрі відчувається святковий та ароматний запах хвої – це пишно вбрані ялинки чимчикують в оселі. По заплутаних вулицях блукають тисячі розкішних сніжинок, розносячи навкруги різдвяний настрій.
Сидячи в теплому домі, з ...
читати даліТаке мрійливе й особливе нічне узимку все село, і хмари мляві й сизокрилі все плинуть і плинуть. Наче у світ, де не бував останні десять літ, де сонце не пече, а мліє. Де ґрунт родючий – чорнозем. Де квітами земля обмиє твоє утомлене лице.
...
Мій найулюбленіший захід просто неба – це марафон. Це біг, де ти долаєш свою дистанцію. Поки переборюєш труднощі, можеш відчути адреналін, щастя. А можна й поміркувати про що-небудь…
Такі заходи дуже популярні, як і триатлон, акватлон, айронмен ...
читати даліЯка ж вона гарна, конвалія! Білосніжні маленькі голівоньки звисають донизу, вдивляючись у надра землі. Ніжні, лагідні, тендітні, здається, якщо торкнутися, попадають з тоненького, ледь помітного стебла. Їхній вигляд можна порівнювати з усім ...
читати даліІнколи, перебуваючи у вирі життєвих подій, ми не замислюємося, скільки всього втрачаємо в цій метушні. І часто не даємо собі часу, щоб гарно обміркувати й згадати щось таке, що грітиме протягом багатьох років. Лише темної, глибокої ночі, стиха ...
читати даліА ось і зимонька прийшла до нас… Похолодало, мороз – і всі вдягнені, як капуста. Червоні щоки й замерзлі носи... Ех… скоріше б весна...
А ось і весняні дні на горизонті. Мабуть, знову багнюка після снігу й мінлива погода: то холодно, то тепло. ...
читати даліКазала кохана: «Кохаю
Квітневих конвалій красу,
Контрасти кленового краю,
Казкову кремінну косу».
Край кременя крякнула качка,
Крилом колихнулась коса.
«Кохаю!» – клянеться козачка.
«Кохаю!» – каже козак.
Вода лилася через край. У цьому фонтані лунав голос мого давнього друга — Григорія. Сьогодні його день народження, а я запрошена на святкування: Савич обіцяв віддзеркалити загублені істини (повірте, він іще той протестант(!), тож якомога швидше ...
читати далі